Отці, моральність, «побожні» панікери та терновий вінок

Мало хто на це звертає увагу, але питання розміщення на карантин українців з Китаю є і питанням моралі. Дуже легко бути побожним, коли все добре. Але реальну побожність ми можемо бачити у світі довкола нас. На жаль, цінності, які декламує церква, і реальні цінності, які сповідує паства та окремі отці, діаметрально різняться. На це не прийнято звертати увагу, адже тоді церковний бізнес може занепасти. Врешті, хто б собі псував стосунки з церквою, якщо напередодні виборів ця інституція так охоче надає свої послуги для маніпуляції виборцями.

На сьогоднішній сесії голова облради Віктор Овчарук одразу присік спроби звернути увагу на етичний бік проблеми.

«Хотів би застерегти не прикривати поняттями моральності та християнських цінностей непрофесійність, оскільки  така підміна загрожує не лише Тернопільській області, а й усій України», – категорично заявив голова облради.

Звісно, можна апелювати до того, що столична влада не права. Можна жалітися на те, що медзаклади області не готові (хм, а чому це вони неготові за стільки часу, чим же тоді весь час займалася місцева влада??!!). Можна, врешті, закликати з розумінням поставитися до людських страхів.

Ось тільки ці аргументи можуть використати фактично всі області України. В такому випадку всім облрадам пасувало б прийняти щирі звернення, що давайте відішлемо українську групу на карантин на якусь закриту американську базу, а коштів ми на це не пошкодуємо. Звісно, така заява могла викликати неоднозначну реакцію. Бо у групі зі 100 осіб є чиїсь друзі, чиїсь батьки, чиїсь діти. Уявіть, як їм зараз, зважаючи на настрої «побожного» українського суспільства.

Насправді ми великі християни у час Різдва та Пасхи, коли треба наготувати смачних наїдків та гарно відсвяткувати. Або коли «конче треба» піти у неділю до церкви. Але від оцих ходінь чомусь не підвищується толеранція в суспільстві. А в момент реальної загрози віра в масово побожних різко  міліє. Хоча чому б справедливий Господь карав такий набожний і «милий його серцю» люд? А раптом це лише було випробування на силу віри, яку «побожні» з тріском провалили? Як з цим тепер жити? І таких питань ще кожен би міг собі задати багато. Але навіщо. Сходити в неділю до церкви цілком достатньо.  Чи таки ні? 

Раніше церква в різних опитуваннях фігурувала як інституція, до якої в громадян залишилися хоч якась довіра. В Тернополі, на жаль, церква себе систематично компрометує. Причому різні конфесії. Як не п’яною бійкою отців в піст у барі «Сіті» чи крадіжкою монастиря ієрархом, то виходом на сцену підлабузника Януковича на Всеукраїнській прощі в Зарваницю і спричинений цим свист ганьби у святому місці.

У час паніки, коли б слово отців могло пригасити вир емоцій, цього слова в нашій області не прозвучало. Натомість на сайті Тернопільсько-Зборівської єпархії Української греко-католицької церкви тиражують фото владики Василія Семенюка в компанії людини з далеко не найкращою у місті репутацією. Бо як же можна було напередодні місцевих виборів повідомити про приїзд на Тернопільщину частини  однієї з найбільших реліквій християнства –  тернового вінка Ісуса Христа – без присутності Сергія Надала. Звісно, можна нехтувати тим, що далеко не всі тернополяни одобрюють такі загравання церкви. Моральні орієнтири для місцевих ієрархів, мабуть, вже стали питанням дискусійним. 

Та все ж в час паніки, спричиненою приїздом співвітчизників з Китаю, єпископи різних конфесій могли б проявити себе не лише фотографіями в сумнівній компанії.

А навіть би мали нести слово Боже до людей, переконує голова Комісії справедливість і мир, референт Бюро Екології УГКЦ у Стрийській єпархії УГКЦ священник Олег Кобель. Отець чи не єдиний звернув увагу на моральний аспект поселення на карантин українців з Китаю. Його думки зараз  масово поширюють в Фейсбуці.

– Я бачу цю проблему у контексті євангельського вчення про любов до ближнього, – пояснив отець Олег Кобель. – Ісус казав: хто відмовить ближньому у допомозі той відмовить мені, а хто допоможе – той допоможе мені. Так розказує нам робити Церква. А що ми маємо насправді. Маємо інформаційну атаку з боку так званих ботів, які провокують суспільний протест у соцмережах. А ще маємо типове «галицьке християнство». Це коли усі дуже віруючі, ходять до церкви, хрестяться біля храмів, а якщо треба допомогти ближньому – то перекривають дороги і відмовляють у притулку. І обидва ці процеси хтось дуже вміло організовує, запускає провокації та розбурхує громадську думку. Подібні активності відбувались на Львівщині, але зараз більш гостро бачимо їх у Тернопільській області. Та дивують не стільки люди, які забули про Бога, а піддаються впливу далеких від християнства мотивів. Дивують отці Церкви, які не пояснюють пастві згубність їхніх кроків, їхньої поведінки. Адже, йдеться про наших співгромадян, наших братів, які повертаються додому і потребують не блокпостів і відторгнення, а нашого розуміння і любові.

Шкода, що голос отця Кобеля є голосом вопіющого в пустелі.