Катерина Бутовська та Лідія Міськів створили на Тернопільщині унікальний музей

Майже аварійне приміщення місцеві ентузіасти перетворили на особливе місце шани і любові до своєї маленької батьківщини та зібрали у його стінах скарби минулого, творчі надбання сучасників, реліквії і пам’ятні фото. Тут можна побачити давні предмети побуту жителів села, знаряддя праці, старовинний одяг, вишиванки та ще багато різноманітних цінних експонатів, які збирали усією громадою. Окрема кімната відведена для ляльок-мотанок, які творить місцева майстриня Катерина Бутовська, – пише Наш День.

«Ми мріяли і щиро вірили: у Більче-Золотому з’явиться музей»

У двох подруг – народної майстрині Катерини Бутовської та бібліотекарки Лідії Міськів вже давно було хобі – збирати старовинні речі, зберігати шматочки історії рідного краю. Вони щиро сподівалися, колись їх знахідки, пригодяться. І не помилилися.
– Близько п’яти років тому у нас виникла ідея про створення музею нашого села, – розповідає пані Катерина. – Але не було приміщення. Та ми не втрачали віри, що зможемо його віднайти. І ось навесні нам виділили п’ять кімнат в старій школі, де раніше була квартира. Нашій радості не було меж. З ремонтом нам дуже допомогла Галина Огородник, голова нашої ОТГ. Ми працювали з Лідою все літо щоденно. Запустивши домашні справи, зранку до вечора вдвох все облаштовували. Допомагали нам рідні, адже треба було все перевезти, прибити полиці, просвердлити діри для цвяхів, розмістити меблі. Щось фарбували, штукатурили, ремонтували, відмивали експонати, сушили, розставляли. Роботи було дуже багато, але важко описати словами, яка це для була радість, що вдалося здійснити нашу мрію і облаштувати в селі музей.
Чимало експонатів для музею пані Катерина та пані Лідія вділили з власних колекцій, які вони збирали роками. Багато речей приносили місцеві жительки. Все це записували в Книгу експонатів.

  

Старовині речі і запах м’яти

У музеї обладнали для відвідувачів чотири кімнати – у першій – предмети праці і побуту, друга – світлиця, у третій – відображена історія села і відомі постаті, п’ята кімната – лялькова.
– Кожен експонат – це частинка історії нашого села, його традицій та звичаїв, – каже Катерина Бутовська. – У кожної речі є своя маленька історія і тому це дуже цінно для всіх нас. До прикладу, у музеї є меблі з 1900 року: ліжко, бамбетель, замисник (креденець), скриня. Є образи, яким більше сотні років, постоли, предмети праці, давні робочі сорочки – чоловічі і жіночі. Чоботи жіночі, яким 110 років. У кімнаті «Історія села в постатях» розміщено багато старих фотографій, експонати з печери «Вертеба», історії становлення закладів та установ, які є на території села. Незвичним експонатом є дерев’яна колода, всередині якої вирізьблений тризуб та напис «Слава Україні». На неї натрапив випадково місцевий житель, коли рубав дрова. А в минулому патріотичний напис вочевидь вирізали повстанці на молодому дереві і він так вріс у стовбур.
Музей облаштували не лише всередині. Особливо виглядає і дворик закладу: висадили квіти, на дереві встановили лелеку, зробили криницю-журавля. У кімнатах музею пахне м’ятою, рум’янком, луговими травами – дбайливі господарки зробили все, аби у закладі було затишно і панувала особлива атмосфера.

   

Ляльковий світ Катерини Бутовської

Пані Катерина створила сотні неймовірних і оригінальних ляльок. Вона – майстер художніх промислів з моделювання ляльок-мотанок. Навчилася цього мистецтва сама. Все завдяки великій любові до дітей.
– Я працювала в школі вчителькою української мови та літератури, – розповідає пані Катерина. – Коли проводила уроки літератури, завжди щось придумувала, аби зацікавити їх. Дуже хотіла дітям показати героїв творів наочно, так би мовити оживити їх. Якось побачила по телевізору новину про те, що жінка створює мотанки. Захотілось попробувати. Тоді і стали з’являтися на уроках літератури: Червона Шапочка, Телесик, Білосніжка, Оленка- зміючка, Лукаш і Мавка, Маруся Чурай, Наталка Полтавка, Шевченкові жінки-страдниці, Кайдашиха, інші літературні персонажі.
У доробку пані Катерини найрізноманітніші ляльки: обрядові, оберегові, ігрові, за мотивами казок, за мотивами творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко, Івана Нечуя-Левицького.
– Є у мене Маруся Чурай, Маруся Богуславка, дама з собачкою (за Чеховим), постать жінки «Голодомор», «Неопалима Купина», «Мистецький Майдан», – додає пані Катерина. – Я роблю лялечки з різних матеріалів – з ниток, з мотузки, з пакетів, з мішковини, з ложки, з щітки, з пляшки, з полінця, з макогона. Не тільки мотанки, але і м’які іграшки роблю, ігрові – з паличок для морозива, з шкарпеток, з обгорток від солодощів, з туалетного паперу, з серветок, з вушних паличок. Експериментую у творчості. Є моя мотанка і в Марини Порошенко. Від нашого краю подарували, коли пані Марина приїжджала в Борщів у червні 2018 року.

    

Окрім ляльок-мотанок пані Катерина пише вірші. У її доробку – чотири власних збірки. Жінка зізнається, їй все на світі цікаво, тому постійно випробовує себе у чомусь новому, експериментує у різних мистецьких напрямках.
– Люблю створювати гарні речі і прикрашати світ довкола себе, – усміхається пані Катерина.
І від її усмішки теж гарніє світ…
Юля ТОМЧИШИН.