На Тернопільщині виявили загадкове кладовище пов’язане із комуністичним тоталітарним режимом

Минулого тижня на території комбікормового заводу у с. Білобожниця під час проведення земляних робіт працівниками було виявлено рештки людських останків. Про це повідомляють на сторінці громади у мережі Фейсбук. Керівництво заводу після виявлення останків звернулося до місцевої влади.

Ексгумацію останків проводила Львівська громадська організація жертв війни «Пам’ять», яка займається перепохованням жертв репресій комуністично-тоталітарного режиму та жертв військових часів Першої і Другої світових війн.

Громадська організація «Пам’ять» для фахової наукової консультації відповідно поховання звернулася до нашого земляка, який проживає на теренах Чортківщини, археолога, спелеолога, дослідника старожитностей, фортифікацій та топоніміки краю Володимира Добрянського.

– Пане Володимире, що Ви можете сказати про дане поховання?

Під час обстеження місця невідомого досі кладовища вдалося з’ясувати, що у цьому районі, де відбулося одночасне масове поховання, поховальні ями були як одиночними так і знаходилося в них по кілька померлих, які були покладені один на одного. Встановлено, що глибина могильних ям знаходилася на глибинні 1.10 см – 1.30 см.. Померлі знаходилися в анатомічному порядку, які направлені головою із незначним відхиленням від компасу магнітної стрілки на захід. Також, траплялися випадки, коли померлі були скинуті напоперек. Це свідчить про те, що це масове поховання не відбулося одночасно, а в періоди із певним проміжком часу.

– Пане Володимире, яку можете надати характеристику померлим?

За моїм антропологічним обстеженням кісткової маси померлих було визначено, що серед них знаходилися діти грудного віку до 12 місяців та підлітки, яким до настання смерті виповнилося 12-14 років. Людей молодого віку від 20 до 30-35 років виявлено мало. Переважають рештки осіб віком 45-55 років і старші. Знайдено на сьогодні двадцять шість кістяків.

– Як Вам вдається визначати вік людей?

Насамперед, таким напрямком досліджень займається наука антропологія, хоча за фахом я не є антрополог, але розбираюся в анатомії людини, вивчаю спеціалізовану наукову літературу та маю багатий практичний досвід під час археологічних досліджень. Тому зазначаю, що за кістковою масою людини, можна визначити її вік, стать, чим харчувалася при житті, якими хворобами хворіла і від чого померла.

– До яких висновків Ви прийшли під час вашого антропологічного дослідження?

По-перше, жодних ознак від кульових поранень на людських кістках не виявлено, але встановлено, що при житті люди хворіли артрозами, артритами, остеохондрозом. Ці ознаки були помічені на кістках. Також виявлено, що при житті люди займалися важкою фізичною працею, про це яскраво свідчать стертості на кістках та деякі аномалії на поверхні кісткової маси. В трьох особин на гомілковій кістці ноги та на руках були прижиттєві переломи, старшого віку – хворіли на карієс. У кількох було виявлено ще при житті видалені зуби.

Привернув увагу кістяк жіночої статі віком 45-55 років, у якої ідеально збереглися зуби, а кісткова маса без жодних уражень та аномалій – це може свідчити про те, що особина могла бути заможною людиною, вела здоровий спосіб життя і відмінно харчувалася. Таким чином, констатую, що померлі були простими людьми, які при житті важко працювали.

– Пане Володимире, чи були виявлені якісь особисті речі померлих?

Всі поховання практично безінвентарні. Лише в трьох осіб жіночої статі виявлено дешеві скляні та бісерні коралі синього кольору. Якщо біля померлих були супутні коштовні чи напівкоштовні речі, то енкаведисти їх забирали. На тілах не було ні хрестиків чи медальйонів, швидше всього із померлих також їх навмисно знімали, адже для комуністів не було нічого святого, а релігія – це опіум для народу.

– Можливо у Вас є якісь версії чому людські останки тут похоронені?

Вивчаючи краєзнавчу літературу, мені вдалося з’ясувати, що раніше ці угіддя були приналежні до села Калинівщина.

Теперішні будівлі, які знаходяться поруч з заводом були збудовані після Другої світової війни, тобто,- це було поле, яке застосовували для обробітку землі. Тому немає підстав вважати, що поховання може бути ранішого часу. Виникнути це кладовище могло в часи Другої світової війни або пізніше.

– Пане Володимире, можливо ці поховання слід пов’язати із лікарнею, яка розміщена неподалік заводу?

Це-нонсенс. Адже лікарня в селі Білобожниця з’явилася в післявоєнний час. Аналогічно тік був збудований в той же період, тому для чого було робити поховання на заводі.

Звісно, що лікарняні установи закритого типу хоронили померлих, які не мали сім’ї та притулку. У цьому випадку, щоб констатувати смерть людини потрібно було провести паталого-анатомічне обстеження, щоб констатувати смерть. Для цього робився розтин черевної порожнини, грудної клітки та черепа.

– Чи не може бути те, що люди померли від інфекційних хвороб?

Це-також нонсенс. Якщо в минулому навіть цілими селами вимирали від чуми, холери, у часи Першої світової війни значна частина Західної Європи померла від грипу «іспанка», то для поховальної процедури здійснювали строго регламентовані медико-санітарні вимоги.

Зазвичай, таких людей хоронили якомога дальше від населених пунктів. Переважно вибирали місця, які непридатні для сільськогосподарського використання. Переважно це були ділянки землі із глинистим ґрунтом, яка за своєю структурою є водонепроникною. Для дезінфекції ці поховальні місця обробляли вапном, щоб запобігти подальшому поширенню хвороби. На ділянках цих земель не має бути струмків, потоків та джерел.

У нашому випадку тут знаходилося сільськогосподарське угіддя, поверхневий шар грунту якого – це високопродуктивні та родючі опідзолені чорноземи.

– Так що стало причиною появи місцезнаходження загадкового кладовища?

В першу чергу, це кладовище пов’язане із комуністичним тоталітарним режимом. Ці події я пов’язую із приходом більшовиків на західноукраїнські землі 1939-1941р.р. і після 1944р.

Для комуністичної радянської ідеології все українське було буржуазним націоналізмом, а селяни – це куркулі, які були ворожим елементом для них.

Радянська влада дбала про те, щоб ці «ворожі елементи» були або розстріляні, або засланні на Сибір.

У нашому випадку – це наші співвітчизники, які померли у вагонах від холоду, спраги, голоду та хворіб…

Тому цим, можна підтвердити той факт, що померлими були діти, підлітки та особи старшого віку, організм яких був ослабленим.

Зазвичай, померлих з ешалонів вивантажували на залізничних станціях. Тепер у нас вимальовується картина, адже загадкове кладовище знаходиться в 400-500 метрів північніше від залізнодорожної станції «Білобожниця».

Спілкувалася Олександра Батицька

Фотографії з архіву Володимира Добрянського