У 1887 році Хоростків став однією з найважливіших локацій для австрійського двору, адже саме в цьому містечку побував спадкоємець австро-угорського престолу, кронпринц Рудольф. Того року, захоплений лібералізмом і чесністю кронпринца, Хоростків підготував урочисту зустріч для цього високого гостя. Опис подій, що супроводжували його візит, вражає своєю деталізованістю та кінематографічною красою. Ірина Шеремета в групі Я люблю Хоростків ОТГ! розповідає про те, як готувалося місто, що відбулося під час цієї зустрічі, і як кронпринц Рудольф залишив незабутнє враження на мешканців Хоросткова.
Я вже колись писала про те, як 1887 року в Хоросткові побував спадкоємець австро-угорського престолу, єдиний син імператора Франца-Йосифа – кронпринц Рудольф. За чесність і лібералізм його щиро поважали підневільні народи Австро-Угорщини, у тому числі й українці. А вже через рік він покінчив життя самогубством, так і не виправдавши очікувань свого могутнього батька.
Нещодавно мені трапився докладний, майже кінематографічний опис того, як Хоростків готувався до зустрічі монаршої особи. Запрошую пройтися тріумфальною брамою, послухати вітальну промову бургомістра Гладія, побувати за урочистим столом, побачити королівську щедрість і навіть зазирнути в опочивальню кронпринца (і це зовсім не жарт!).
…З Теребовлі двірський почет вирушив просто до Хоросткова, не зупиняючись ніде в дорозі, лише в Мшанці – на межі маєтностей графа Сємєнського, де господар дому очікував високого гостя. Кронпринц пересів до карети господаря, після чого жвавою риссю вирушили в напрямку Хоросткова, ретельно впорядкованою дорогою. На прилеглих луках вишикувалися кінні бандерії. Кремезні хлопці у народних строях виконували надзвичайно вдалі вправи. Бандерії вражали смаком, ладом і чисельністю коней – їх було тисяча двісті. Найясніший кронпринц не раз висловлював своє вдоволення.
Містечко Хоростків, щасливо розташоване й охайне, прибралося врочисто. Перед елегантною тріумфальною брамою найвищого гостя привітав енергійний бургомістр – лікар Гладій, виголосивши клич, який підхопив кількатисячний натовп зібраного люду. Його Імператорська Високість удостоїв його розмови, подякував за теплий прийом, обмінявся кількома словами з численно зібраним духовенством у понтифікальних строях. Проїхавши під величною тріумфальною брамою двору, найясніший кронпринц зійшов перед палацом, де його вітала господиня дому – з хлібом і сіллю, при портику, у товаристві сина, графа Станіслава, кузена Вітольда Поступського, графині Боровської та інших. Кронпринц удостоїв присутніх потисканням руки й увійшов до приготованих апартаментів.
Хоростківський двір – справжня магнатська резиденція. Вишукано розташований, оточений просторим парком і розкішними спорудами, він є перлиною комфорту та добірного смаку. Хоч не надто великий, він вражає внутрішньою вишуканістю та естетикою. Апартаменти найяснішого цесаревича були устелені м’якими перськими килимами; на кріслах мистецьки розкинуті старовинні гобелени; стіни прикрашені портретами найяснішого володаря (пензля Ріхтера), членів найяснішої родини цесаревича, а також полотнами Айдукевича. Невимушене, здавалося б, розташування коштовних дрібниць на столиках і етажерках свідчить про витончений художній смак господині. Будуар Його Імператорської Високості прикрашено перськими шалями.
Невдовзі після прибуття найвищий гість із почтом сів до обіду, який у повному розумінні цього слова був вишуканим. Його Імператорська Високість праворуч мав господиню дому, ліворуч – графиню Гардег-Баворовську; загалом за стіл сіло 32 особи, серед яких, окрім свити, – маршалок Тарновський, граф Козєбродський, полковник Залєський, Леон граф Пінінський, Єжи граф Боровський із дружиною, Адам граф Голуховський, Вітольд Поступський, маляр Айдукевич, місцеві парохи тощо. Найясніший цесаревич удостоїв розмови головно господиню, хоча й для інших мав слова люб’язності. Під час десерту Його Імператорська Високість триваліше розмовляв із художником Айдукевичем, розпитуючи про його поточні праці.
Після обіду найясніший цесаревич вийшов на ганок, де управитель стайні пан Грек представив йому сто племінних кобил, виведених окремо, та кільканадцять жеребців хоростківського стада, що посідало, либонь, найперше місце в Галичині. Кронпринц із задоволенням оглядав чудові екземпляри, розпитував про родоводи, вітав господаря й ласкаво висловив своє признання довголітньому управителеві панові Грекові, якого вшанував дорогоцінним подарунком – гарною шпилькою. Особливо сподобався найвищому гостеві прекрасний білий жеребець чистої арабської крові, оздоблений розкішною блискучою золотом турецькою збруєю, що походила ще з віденського походу. Декільком двірським урядникам Його Імператорська Високість подарував гарні сувеніри, а слуг обдарував по-королівському.
Прийом у Хоросткові посяде одне з перших місць серед урочистостей, улаштованих під час найласкавіших відвідин найяснішого спадкоємця престолу. Його Імператорська Високість не раз дякував господарям за приємне перебування у їхньому домі й від’їхав о 8 годині 15 хвилин вечора до Копичинець, маєтку графині Гардег-Баворовської. Виїжджаючи з Хоросткова, найясніший цесаревич обдарував управителя маєтностей пана Збишевського гарним золотим годинником.
Дороги – урядова, крайова й громадська – ретельно впорядковані; порядок, попри величезний з’їзд люду, зразковий. У цьому заслуга як ц.к. старости Гусятинського округу Навроцького, так і бургомістра Гладія. Водночас слід згадати, що влада Золочівського та Бродівського повітів так само блискуче впоралися зі своїм нелегким завданням.
