Сьогодні християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє

Це одне з 12 найбільших свят християнського року. Воно завершує Різдвяний цикл і відзначається на 40–й день після Різдва. Саме в цей час Діва Марія з Йосифом принесли немовлятко Ісуса до Єрусалимського храму, щоб, згідно з законом, присвятити первістка Господові. Кожна породілля мала принести до святині однорічне жертовне ягня на знак визнання Божої влади над собою та подяку за щасливі пологи, а також голуба — за гріхи. Убогі люди могли замість ягняти принести двох голубів. Богоматір із Йосифом пожертвували двох голубиць. І все це — лише для того, аби «сповнити закон». Адже ні Христос, ні свята Діва не потребували очищення жертвою. І нині, через 2000 років, на пам’ять про цю подію християнки–породіллі на 40–й день приносять до церкви своїх малят для благословення.

У Єрусалимському храмі немовлятко побачив та взяв на руки святий старець Симеон. Через цю зустріч і свято назване Стрітенням. Зустрічі з Богом праведний старець чекав дуже багато років. Свого часу не повірив, що Спаситель народиться від Діви, і був запевнений, що не помре, поки не побачить здійснення цього дива.

Побачивши Ісуса, Симеон зміг відійти в інший світ із миром. А Марія і Йосиф повернулися до Вифлеєма.

Християнська Церква почала відзначати Стрітення Господнє з V століття, спершу в Єрусалимі. Узаконив його римський імператор Юстиніан вже у VI столітті. У народному календарі українців Стрітення — це зустріч зими з літом. Кажуть, що цього дня «зима йде туди, де було літо, а літо — де була зима». Однак, за народними прикметами, відлига в цей день віщує тривалі холоди і пізню зиму.

У цей день у церквах святять свічки, що символізують Христа — Світло світу. Адже саме в день Стрітення Він уперше явив себе людям. Християни зберігають такі свічки упродовж року на покуті. Називають їх «громничними», бо колись ставили їх перед іконами в час грози, а також іншої негоди, і коли важко породіллі. А коли хтось у хаті помирав, то громничну свічку давали йому в руки, аби легше і світліше було на переході в інший світ.

У церквах святять також воду. Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб–сіль і кропив стрітенською водою його і волів, примовляючи: «Боже тобі поможи!» Як син ішов до війська, то батько його благословляв і кропив стрітенською водою.