Львів’яни захистять Тернопільщину від паводків

На Львівщині беруть виток як дрібні гірські річечки, так і найбільша рівнинна водна артерія Західної України – Дністер. Як показують дослідження науковців, існує висока ймовірність того, що в наступні 8–10 років рівень води в нас буде вищим від середнього, а відтак і зросте загроза паводків. Саме тому, на урядовому рівні було прийнято «Державну цільову програму протипаводкового захисту в басейнах річок Дністер, Прут та Серет», яка розрахована до 2025 року. Найважливіші пункти програми виділені в окремий інвестиційний проект, який вперше в історії галузі, виконується із залученням закордонного капіталу. Для виконання проекту генпідрядником було обрано провідну будівельну компанію України «ТКС». Програма діє на території семи областей – це Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька і Одеська області. Слід зазначити, що Львівщина відіграє ключову роль у цьому проекті, бо серед інших областей вона має найбільшу площу водозбору і найбільшу кількість малих річок-приток. На території Львівської області знаходяться чотири річкових басейни – Дністра, Західного Буга, Сяну і Прип’яті. Звичайно, винуватцем найбільших проблем для місцевих мешканців є Дністер, який починається у Турківському районі.

«Це перша програма, що розроблена за басейновим принципом, як це прийнято у Європі, – розповідає керівник Управління водного господарства Львівської області Василь Козак. – Бо раніше всі наші програми приймались за адміністративно-територіальним принципом. Щодо доцільності даної програми – у цьому нікого не треба переконувати, бо ми щодня, включивши телевізор бачимо, як потерпають від повеней наші європейські сусіди».

Найбільшим і унікальним проектом програми є побудова трьох акумулюючи ємностей. Принцип їхньої дії дуже простий – велика заболочена територія, яка практично завжди приймає на себе удари водної стихії, відокремлюється дамбами від населених пунктів і сільськогосподарських угідь. Під час паводку Дністер піднімається і сам заповнює чашу акумулюючої ємкості. Землі, що не використовувались та заболочені території, детально дослідили, щоб відійти якнайдалі від населених пунктів. Інженерами були розроблені три акумулюючих ємкості у Городоцькому, Дрогобицькому та Самбірському районах. Повінь зазвичай триває від 3 до 7 днів, а потім, за два тижні, акумулююча ємкість поступово віддає затриману воду до річки.

«При катастрофічній повені приблизно 162 млн м³ води, ми зможемо її тимчасово затримати і ця вода не зробить шкоди, не зруйнує нижче розташовані села у Миколаївському та Жидачівському районах Львівщини та у прибережних селах Івано-Франківської області. Так само ми затримуємо паводкову воду і для нижче розташованих областей України. Завдяки використанню акумулюючих ємкостей, під час паводку рівень води у Дністрі буде на 2,2 м нижчим, а часом кожен сантиметр відіграє вирішальну роль – затопить чи не затопить», – каже Василь Козак.

Зрозуміло, на кілька районів області (Старосамбірський, Турківський, Сколівський), що розташовані вище по Дністру, акумуляція паводкових вод може не дати ефекту. Тут довелося застосувати інший підхід, бо й проблема виглядає по-іншому – це водна ерозія дна і вимивання гравію, через що річкове дно самозаглиблюється аж до 5 м. Тому тут вирішено збудувати систему перепадів, яка стабілізує русло і частково затримає воду. Ця тактика є науково обґрунтованою, проект пройшов затвердження у Державному комітеті, в обласній та районних адміністраціях. Над програмою працюють інститут Львівдіпроводгосп, Рівненський водний університет та київські науковці.

Про унікальність інженерних розробок розповідає заступник директора генпідрядника Василь Зубач: «Зараз ми працюємо над нарощенням лівобережної дамби ріки Дністер і будівництвом нової греблі поблизу села Мости, яка проходить по торф’яних землях, де глибина залягання торфу становить до 7 м. Унікальність об’єкту пов’язана з тим, що будівництво гребель на торф’яних землях раніше практично не проводилось. Старі будівельні норми навіть не передбачали такої можливості. Тепер це стало можливим за рахунок використання синтетичних матеріалів, що вкладаються під греблі, які можуть швидко просісти. Колись виймали торф, засипали це місце мінеральним ґрунтом, а тоді вже будували греблю. Уявіть собі, скільки на це потрібно було праці, часу і коштів! А тепер нову технологію для будівництва гребель ми застосовуємо першими в Україні. Поза тим, ми працюємо не над класичною гідротехнічною спорудою, а над новаторськими розробками».

Будівельники взялися до роботи активно – режим роботи на об’єктах – цілодобовий. «Наша компанія повністю виконала план робіт на 2010 рік, – розповідає керівник будівельної компанії ТКС Роман Краснопольський. – В нас найбільший серед підприємств Львівської області парк техніки для земляних робіт – близько 120 одиниць. Створено 800 нових робочих місць. Оскільки ми працюємо у різних районах Львівської області, перевагу у наданні роботи надаємо місцевим мешканцям».

На лютий цього року два об’єкти вже здані, шість об’єктів готові до здачі і ще три об’єкти виконано на 90%. Роман Краснопольський назвав кілька об’єктів, над якими працює його компанія: «Перед будівельниками стоїть завдання виконати два найбільші проекти протипаводкової програми, які мають значення не тільки для Львівщини, а для цілої України – у Старому Самборі (це дозволить більше не припиняти рух на автотрасі Львів–Ужгород і на залізничній колії) і у Городоцькому районі (завдяки акумулюючій ємкості більше не буде затоплювати Жидачівський район Львівщини та райони Івано-Франківської області). Біля Турки почнеться будівництво захисного об’єкту, бо там через затори і скупчення льоду існує загроза затоплення міста. У селі Гірному ведуться роботи, щоб захистити від розмивання водою дорогу Київ–Чоп».

До роботи українських будівельників виявляють інтерес їхні закордонні колеги. Відтак, ТКС співпрацює з італійською фірмою Маккафері і з російськими фахівцями, які беруть участь у роботах поблизу Старого Самбора. «Наша гребля моделювалася у Рівненському водному університеті, на стенді гідротехнічних споруд, тому що аналогів таких протипаводкових об’єктів в Україні ще не було», – розповідає Василь Зубач.

Споруди українських інженерів розраховані на 1-відсоткову забезпеченість, що означає паводок такої сили, який трапляється раз на 100 років. Це найвищий рівень безпеки. А ефектом програми буде захист від повеней близько 600 тисяч громадян України.

Андрій Бурий, ЗІК