10 тернопільських дверей, які варто уважно розглянути (фото)

Не знаю, як для кого, а для мене двері – то одна з улюблених складових будинку. Бо то не тільки функціональна чи естетична одиниця, є в них щось сакральне, бо ж саме вони відділяють публічне від приватного, стоять на межі двох світів. Ну ось згадайте – не можна передавати будь-що через поріг.

Але менше з тим, а більше про старовинні тернопільські двері. Кожні – свідки часу, маленьких і великих історій, зберігають тепло долонь, що їх торкалися. Без них зникне величезний пласт минулого, що вже й казати про унікальний візуальний матеріал.

1. Валова, 8. Я вагалася, які саме двері вибрати – ці, постійно замкнені, чи ті, що ведуть до під’їзду. І таки вибрала перші. Бо зачинені двері — це такий специфічний знак, місце, де не діє «стукайте, і вам відчинять», це така-собі герметика. Є в нас кілька таких знаково замкнених дверей.
   
2. Вояків «Галичина», 6. Мабуть, одні з найвпізнаваніших дверей, зірки весільних та інстаграмних фото. Хай так. То не відбирає у них принадності. Їх можна розглядати невтомно, щоразу надибуючи красиву деталь.
   
3. Грушевського, 4. Витонченість металевих квіток не лишає байдужим. А ще мені дуже подобається тутешня тахля – візерунок на ній ледь-ледь проступає, схожий на шрам.
   
4. Качали, 2. Ця вулиця загалом дуже самобутня, і ці двері зокрема. Чому? Вони ніби покинуті й забуті всіма, розташовані у ніші, то одразу й не помітиш. Все те надає їм колориту відчуження, рафінованості…
   
5. Кульчицької, 4. Якось сталося, що на цій невеличкій вулиці концентрація дверей дуже велика. Краси не збавила й золота фарба на одних (просто варто уявити їх в ч/б), і велика вивіска на інших (просто подумки забрати її), і двоє абсолютно ідеальних — ці й ті, що в будинку під номером 19. Але хай таки будуть ці. Бо саме цей будинок серед улюблених — тут чи не все досконале. І двері теж.
   
6. Руська, 34. Здається, то єдині зелені двері у місті.
   
7. Франка, 6. Дверям на цій вулиці я потім присвячу окремий пост. А тут покажу аж ніяк не найефектніші. А ті, що мені найбільше до душі. Вони схожі на двері, що ведуть до таємниць, а, якщо простіше, то у внутрішній двір, і цією простою та приватністю мене й заворожують.
   
8. Чорновола, 15. Люблю розглядати тутешні візерунки декоративних граток і різьби. Все ніби просто але тим і приваблює.
   
9. Шевченка, 2. У списку опинилися не завдяки феєричному декоруванню, скільки простору біля дверей та світлику. Цей ансамбль розказує про старе місто, дихаючи його спокоєм.
   

10 Шевченка,5. Завершу цими. Неймовірними, унікальними, неперевершеними (додайте ще кілька пафосних прикметників). Здається, ніде більше не знайдеш у місті дверей, з висоти яких позирали б путті, посміхаючись. А декоративні гратки, а тахлі! Одним словом – насолоджуйтеся.

Анна Золотнюк.