Чи варто допускати до виборів тернопільських пенсіонерів?

У народі кажуть: «Нехай буде гречка, аби не суперечка». Судячи з усього, дефіцит ні одного,  ні другого ми найближчим часом не відчуємо. Сперечатися кандидати будуть. І то не в тому,  хто з них кращий, бо більшість «достойників» не мають за душею жодних хороших справ і тому доведеться їм переконувати виборців, що якими б поганими вони не були, а їх конкуренти – таки набагато гірші.

А щодо гречки.  Як показали довибори у 205 окрузі на Чернігівщині,  багато кандидатів продовжують вважати,  що найкоротший шлях до серця виборця таки пролягає через його шлунок. І настільки щедро засівали крупою людей, що на цю ситуацію звернув увагу сам президент. І навіть задумався –  чи не варто вже було б прийняти якийсь закон, який забороняє підкуп виборців. Варто.  І то давно. Ось тільки проблема у тому, що виборця можна купувати не лише продуктовими наборами, а ще й обіцянками, які не плануєш виконувати – як то закінчення війни у короткий термін чи продаж бізнесу. І якщо такий закон все ж прийняти, то після виборів проти дев’яноста відсотків і ще дев’яти десятих кандидатів можна буде відкривати карні справи.

Та повернімося все ж до гречки. По телевізору бачив кадри цієї роздачі і зауважив, що у чергах переважно стояли люди похилого віку. Чомусь не думаю, що у них вдома проблеми з гречкою. Тут суть трішки в іншому. По перше дають безкоштовно. Ну, майже безкоштовно. Тому що хрестик навпроти якогось прізвища – це щось ефемерне. А кілограм гречки – цілком реальне. А по друге – всі ці люди виросли в радянському союзі. А для радянської людини черга – це святе. Якщо утворюється черга, значить,  дають щось дефіцитне. І навіть,  якщо воно тобі сто років не потрібне, то все одно купували, бо раз інші беруть – воно того варте. У чергах радянські люди проводили чи не більше часу,  ніж в колі сім’ї. Саме у них дізнавалися більшість новин, які з офіційних джерел почути не було змоги.

Так що наші пенсіонери, здебільшого, брали продуктові пакети в обмін на голос і будуть брати. І через тотальну бідність,  і через рефлекси, закладені у них роками. При цьому вони не думають, що бідні ми саме тому, що обмін не рівноцінний. То можливо таки праві наші сусіди-поляки,  коли перед виборами проводять флешмоб «Сховай паспорт бабусі»?

Андрій Березовчук