Хто – гальмо української економіки?

Вай, людоньки, звиняйте, але то знов я, Влодко Пискатий, колишній тракторист. Вже не думав, жи буду вам набридати і жи буду собі вока псувати том писанином, але тут такий трафунок сі став. Воно в селі зара яка робота? Там за тижнів два-три вже возьмуся до рискаля і піду бульбу копати. А зара не дуже чим займешсі, хіба телевізора дивитися. То донедавна так і робив, а тепера його стороном обхожу. Бо як го не включиш, а там Яценюк. Я го, як вижу, то дуже пуджуся. І не від того, жи він ніц не робит, а тіко балакає. Най сі хлоп поговорит троха. Що ше має до роботи? Але ви вока його виділи? Він же не просто язиком чеше – він ше тими воками туди-сюди водит. І то так дивиться, ніби в кожен кут мої хати заглядає. Ніби хоче зовидіти, що той Влодко за життя нажити вспів, чи багато має і на шо то тепер ше який податок придумати. То я тепера телевізора не включаю – нема чо йому дивитися на мої статки.
Але тойво, як сі востанній раз ще дивив, то вчув, як він казав, жи терміно тре знайти теє гальмо, жи нашу економіку гальмує. То я тобі, Арсенію, так скажу – я всіх тих наук ваших не дуже, то я тобі спробую просто на хлопський розум троха повідати.
Во, казав ти колись, Арсенію, жи скоро наші аграрії першими на весь світ білий станут. Я тобі тут так скажу – ти себе не стримуй, шо там на весь світ. Кажи, жи на всю Галактику нашу потєгнут. Але менше з тим, з тими гастрономіями. Я про аграріїв. Во, сказав ти, жиби так сі стало, то тре в Америки троха грошенят взяти, купити потому в тої Америки комбайни, а потім тій Америці грошенята віддати.
То я ті, Арсенію, таку історію повідаю. Є в мене сусіда, а в нього трактор. І він тим трактором мені города воре, а йому за теє троха грошей даю. Кіко я тобі не скажу, бо ти хлопака ше той – тут же схочеш троха тих грошей забрати. Во, і помізкував я ото, позичив у того сусіди гроші і купив собі трактора. То тепер я іншим сусідам городи ворю, а з тих грошенят, жи зароблю троха віддаю сусіді за трактора, а троха собі лишаю – онукам на чоколяди. І кажут в селі, жи я дуже мудрий газда. А якби я позичив гроші, а потому платив ними за те, жиби сусіда мені і далі города ворав, то сказали би в селі, жи Владко – вар’ят.
Я тя, Арсенію, троха розумію. Кожен має свою слабкість, хтось марки збирає, а ти любиш гроші зичити і ніц з цим не вдієш. Але ти, як їх зичиш, то шось роби. Завода якого збудуй. Не можеш такого, жиби комбайни чи трактори робив, то збудуй такого, жи би хоч папери до дупи випускав. А ше намалюй на тих паперах свою знімку, то люди будут так купувати, жи залишаться тобі і грошенята позичені по всім світові роздати і ше на економіку нашу троха.
То як хцеш знати, де є теє гальмо, то підійди до люстерка і направ свої вока не в мою хату, а в нього. Але влий перед тим в себе троха як не валер’янки, то горівки. Бо теє, жи ти там зовидиш, може тобі троха не сподобатисі.
P.S. Ти, Арсенію, на мене сі не вобіжай. Ти, якби вчув, що мій кум про тебе каже, то давно вже б шпацерував до Ростова…

Влодко Пискатий