“Хтось навмисне засилає до нас найгірших – наркоманів, колишніх зеків”, – чому росте прірва між Сходом та Заходом

Він того вечора просто забіг на Штаб перед тим, як вирушити на фронт. У нас саме гостювала “айдарівська діаспора”. Прості і щирі. Відкриті і закопчені обличчя. Очі прозорі і у свіх якісь аж блакитні. Це – печать, поставлена на них богом війни.
Він забіг, бо вже збирався йти. Попрощатися, взяти ліки, обійнятися на останок (страшно, але вийшло й справді – на останок)…
А потім зайшла І. та сказала, що не дає собі ради з “біженцем” після чотирьох відсидок, який вимагає до себе особливої уваги, не звертає уваги ні на кого і ні на що, хамить їй, відмовляється виселятися із готелю, де йому лише на кілька днів дали прихисток. Страшно, але саме таких “біженців” у нас в місті побільшало і нема на те ради. Хтось навмисне засилає до нас найгірших – наркоманів, безхатьків, бувших зеків. Хтось навмисне хоче, щоб у всіх меншканцях Сходу ми бачили саме таких, щоб росла прірва між нами і ними, щоб ми думали, що боротися нам нема за кого і нема за що. Хтось дуже мудро продумує політику і має нас за ідіотів. Але не вдасться. Ми вміємо думати і фільтрувати.Та й є інші біженці – жінки та діти тих патріотів, які зараз борються за свій дім та за нашу Україну…

Тоді потрібна допомога. Хлопці вскочили в машину і поїхали. Разом з ними – і він, хоч до потяга залишалось менше години.
Він чоловік.
Він воїн.
Він повинен допомогти…

Вчора нам зателефонували і сказали, що маємо “двохсотого”.
Сьогодні я дізналась, що це він.

Світлої тобі Вічності, Воїне Світла!

Лілія Мусіхіна