На щиті повернувся додому: 40 днів пам’яті захисника Богдана Ковальчука
Минає 40 днів від дня загибелі 26-річного Героя Ковальчука Богдана з Колодіївки Скалатської громади. 40 днів — це особливий і важкий рубіж, коли душа остаточно покидає земне життя, залишаючи рідним вічний біль та світлу пам’ять…
Богдан був людиною, яка вірила, що захист рідної землі — це обов’язок кожного, хто серцем любить свою країну. І з такою великою любов’ю він ставився до України і з повагою — до людей навколо. Був міцною опорою для своєї сім’ї, адже змалечку ріс без батька Романа, – він помер у нього ж на його малих руках…Ковальчук Богдан народився 22 травня 1999 року у селі Колодіївка, що в Скалатській громаді.
Навчався у рідній загальноосвітній школі в Колодіївці, а потім в Гримайлові, яку закінчив 29.05.2015р. Після школи, у 2018 році, здобув спеціальність столяра в Кременецькому професійному ліцеї.
Восени того ж 2018 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив півтора роки у Чорткові.
По завершенні армії, – побувши лише півроку вдома, – Богдан прийняв тверде рішення служити державі, добровільно підписавши 19.10.2020р. контракт. Юний захисник боронив найгарячіші ділянки фронту у зоні АТО.
А також продовжував захищати державу і з початком повномасштабного вторгнення рф, адже розумів – свободу потрібно боронити!
Служив на посаді навідника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти війської частини А1994, старшим солдатом.
Найперші у 2022 важкі протистояння у Бучі, Ірпіні, а згодом найгарячіші ділянки фронту: Запоріжжя, Покровськ, Гуляйполе, Лисичанськ. Оріхівський, Донецький та Сумський напрямки.
Загинув Богдан, вірний військовій присязі, на Сумщині поблизу населеного пункту Кореньок під час бойового завдання 2 квітня 2026 року. Ще напередодні рідні чулися та розмовляли з ним по телефонному зв’язку.. Та сталося непоправне..
Поховали Героя 16 квітня з усіма військовими почестями у рідному селі, на місцевому кладовищі.
У білій труні та весняними квітами встелена остання дорога Богданчика. Тепер він уже з татком, захищає своїх рідних з небес.
Побратими згадують Богдана як людину, на яку завжди можна покластися, незважаючи на зовсім молодий вік.
У глибокій скорботі залишилися мама Людмила, сестри Неля і Віра, брат Ігор, для яких він назавжди залишиться світлою і доброю людиною – люблячим сином і найкращим братом.
Нагороджений за час служби: нагрудним знаком «Ветеран війни», нагрудним знаком «130 окремий розвідувальний батальйон», «За службу державі», медаллю «За оборону рідної держави».
