Інформаційна хвиля дискредитації Правого Сектору понеслась, як цунамі

Влада пропонує нам у боротьбі з нею мирні методи протесту в рамках Конституції. Головно такі, щоб не зачіпали на державному рівні її, влади, приватних інтересів. Отак: пошуміти трохи – і розійтись.Бо тонка душевна конституція влади може не витримати сплеску народного обурення.
І, щоб такого сплеску не сталося, влада вживає превентивних заходів. По-тихому випускає пару з колективної свідомості, час до часу закидає кістку для внутрішньої гризні між активістами і періодично візуалізує, штучно створений образ якогось ворога. Варіантів тут маса: від дрібного хабарника, взятого зі смішною сумою на гарячому і відпущеного під ще смішнішу заставу до терориста, котрий загрожує незрозуміло кому, але в нього “вилучили” при обшукові зброю.
І, поки обивательське середовище переварює інформацію, влада спокійно собі продовжує жити в своєму, окремому від народу, світі.
Впродовж довгого часу Закарпаття тероризувалося бандитами Балоги, Шуфрича, Медвичука, Ланьо. Вони контролювали весь бізнес, митниці, нафто і газопроводи, бази відпочинку і т.д.Дехто з них працював в форматі створення так званої Закарпатської Русі, де звучали заклики до сепаратизму і відокремлення від України.
Сьогодні коли з війни повертаються хлопці і бачать тих самих бандитів, при владі, їхнє загострене почуття справедливості вимагає дії.
За що боролися? За те, щоб все лишилося на своїх місцях і ті ж паразити продовжували збагачуватись. Тепер уже на людській крові!
Єдиним впливовим аргументом проти бандитів є автомат Калашникова.Більше вони нічого не розуміють.
Вчора теза про те, що “хлопці прийдуть з передової і наведуть порядок ” висіла в повітрі весь останній рік.
І ось, коли це сталося, коли, власне, хлопці з передової, почали той порядок наводити, суспільство зреагувало дивним чином.
Як можна? Озброєні добровольці ведуть кримінальні розборки? А вони ж назвалися патріотами! Всіх під суд і в тюрму!
Виявилось, що суспільство боїться озброєних добровольців більше, ніж озброєних бандитів. Що тут же використала влада. Інформаційна хвиля дискредитації Правого Сектору понеслась, як цунамі.
І, чомусь, нікого з тих, хто зараз репетує про роззброєння ПС,базуючись на свідченнях М. Найєма і ще якихось “свідків” з місця події, не хвилює питання, а як то Найєм так вчасно опинився в епіцентрі подій в Мукачевому.Як і багато інших високопосадовців. Ніхто не задумується над коментарями, озвученими Гарантом і Аваковим.Нікого не хвилює, що на Закарпатті готується продовження сценарію. Для зачистки Правого Сектору стягуються війська спецпризначення і згуртовуються приватні армії Медведчука , Балоги і Ланя.
Так, це все подається під соусом боротьби з тероризмом і незаконним обігом зброї. Ніхто ж не скаже, що після Революції Гідності Правий Сектор пробував припинити на Закарпатті незаконний обіг нафти, газу, лісу і ще багато чого, включаючи обіг наркотиків.
Про це мовчать. Бо саме ці доходні статті тіньового бюджету”господарі Закарпаття” намагаються зберегти за собою.І зберегти стабільну ситуацію в країні, при котрій цю країну можна далі безкарно грабувати.
Сьогодні ці “господарі” вимагають крові хлопців з ПС. І в Порошенка з Аваковим – патова ситуація. Якщо вони її не проллють, адже очевидно, що хлопці без бою не здадуться, – буде відкрито конфлікт між Порошенком і Медведчуком. Це може призвести до наслідків, котрі є дуже небажані для Гаранта в Україні і на міжнародній арені, враховуючи такий фактор впливу, як Росія, а точніше особисто Путін, котрому Медведчук є кумом.
Якщо ж Порошенко І Аваков наважаться на таке цинічне пролиття крові, -отримають відповідь , котра теж не надто покращить ситуацію.
На сьогодні багато-хто вважає найкращим виходом спускання історії на гальмах і тихе вирішення проблеми, шляхом домовленостей. Питання лише в тому, чи піде на такі кроки Д. Ярош і ПС?
А поки що напруга в суспільстві зростає. Нагнітання ситуації триває двобічно. Інформаційна війна набирає обертів.
Звичайно, що вихід потрібно шукати. І шукати його потрібно на холодну голову, котра, навряд, чи є зараз з обох сторін. Надто багато поставлено на карту. Для Медведчука, Балоги, Леня і, частково, самих же Авакова і Порошенка, котрі виступають в цій історії гарантами прав олігархів, – це втрата сфери життєзабезпечення. Для Правого Сектору і суспільства, в разі розгортання конфлікту – це втрата особового складу, іміджу, а в перспективі і України.
Адже, не забуваймо про фактор впливу – Медведчука і через нього Росію.
Війна триває. І вона стає все ближчою.

Дзвінка Торохтушко