Деталі Тернополя. Дверні ручки

Старі двері викликають у мене пієтет. Усі їхні детальки ідеально припасовані та підібрані.

І одна з улюблених дещиць – дверні ручки. Дуже шкода, що часто їх міняють на сучасні. Можливо, у такій операції є логічне та функціональне зерно, але не естетичне.

Бо ручки тепляться червонуватим золотом латуні, позначені слідами користування. Буває, вкриті патиною – її зеленаві острівці велемовно розказують, що ця річ – не простий постоялець на одну ніч, а «прийшов сюди в одне далеке літо», але на жаль, таки може й піти. Зрештою, саме вони ідеально «вписуються» в двері, а можна й поетичніше – вони влиті в них.

Вони важкі та ідеально «лягають» в руку, їх можна розглядати довго-довго, бо кожні мають щось своє та особливе – через те, що витворені не в конвеєрний спосіб, не тільки, щоби задовольняти суто функціональні потреби.

Тож ловімо їх, торкаймося й гріймо, бо без нас пропадуть.

Анна Золотнюк.