Принадливий Тернопіль. Закуток Руської – окремий мікрокосм міста

Внутрішні дворики — окремий мікрокосм міста. Тут свої закони. Якщо, приміром, вулиця Руська галаслива, метушлива, то її дворики — тихі та спокійні.
Вхід до одного з улюблених розташувався між будинками 26 та 24. Ось так непомітно проходиш між домами, вітаючись із маскароном вгорі, та втрапляєш у комфортне осердя міста.
Тут знайомі дерева, майже герметичний внутрішній простір, де затишно й майже немає людей. Можна подовгу роззиратися, зайти до під’їздів, де завжди чекає незмінно красива тахля та теплі поручні з красивими балясинами. Можна піднятися та вийти на балкон другого поверху. Влітку тут часто сушиться білизна і відчуття таке, що ти в глобально своєму домі та місці, де ще все не протравлене страхом, що ось, вкрадуть дорогі шкарпетки, тому вони й висять такі безпечні.
Це місце, де вільно придумувати історії – не обов’язково словесні — це радше щось настроєве, якийсь внутрішній лад. Це якесь тотальне відчуття того, що ти в іншому вимірі – не стільки часовому, скільки життєвого укладу – якогось розміреного, деталізованого. Ну бо що порозглядаєш десь на Сонячному, за чим відрізниш його двори? Тут геть інше, на всьому відбиток обжитості.
І хай все надумане занадто романтизоване й перебільшене, проте тут таки є грунт для себе і пошуків чогось поза сірим укладом узвичаєного.
Анна Золотнюк.