Якби не Небесна Сотня, ви б і досі насміхались над вишиванкою, – Дзвінка Торохтушко про День Незалежності

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, УКРАЇНО!

Серпневі тези “мудрих” українців до Дня Незалежності:
1) Незалежність – липова.
2) Все погано.
3) Все дуже погано. В країні війна!
4) Все вкрай погано. Як страшно жить!
5) Буде ще гірше. Війна ніколи не закінчиться!
6) Буде набагато гірше. Влада доведе нас до ручки.
7) Буде так погано, як ще ніколи не було.
8) Влада про нас не дбає! Від нас нічого не залежить!
9) Влада нас вбиває!
10) От ЯКБИ…
Якби ви вчились так, як треба – то й мудрість би була своя…
Незалежність – така: крихка, аж ілюзорна. Ледве відчутна і майже незрима. Бо країна в стані війни.
Але…Якби ви вчились і не були дубовими, то Незалежність не була б липовою.
Якби думали головою, то не довелось би жити чужою бездумністю.
Якби мали сміливість приймати відповідальні рішення, то не довелось би нікого звинувачувати у безвідповідальності.
Якби задумались над тим, що любити свою країну – це так само свято, як матір…
Але справа не в тому.
Розумієте…Доки ви кидаєте сміття під ноги і недопалки з балкону – це не незалежна Україна.
Доки на стінах обдертого і поміченого котами, як туалет, під’їзду побілкова ерозія прикрашена словом “х*й” – це не незалежна Україна.
Доки ви толеруєте і забезпечуєте вселенський людський мотлох в якості мігрантів, а самі готові спалити хату рідному братові – це не незалежна Україна.
Доки ви шукаєте заробітків десь, бо вам, курва, ліньки виборювати свої права на гідну оплату праці тут – це не незалежна Україна.
Доки ви готові брати і давати хабарі і при цьому волати, що у вас все відбирають і не дають жити – це теж не незалежна Україна.
А Україна… Вона така от.
Якби не Небесна Сотня, ви б і досі насміхались над вишиванкою.
Якби не окупація Криму, ви б досі презирливо кривились у бік прапора.
Якби не війна на Донбасі, ви б так і не заговорили українською.
Якби не Іловайськ, ДАП, Піски, Дебальцеве, ви б досі вважали роsію не юродивою пошестю, а єдинокровною сестрою…
Кров. Україна – вона на крові. Шевченко, взагалі-то, про ворожу писав. А українці своєю очі промивають. Аж повіки злипаються вже, а прозріння не приходить.
Влада погана? Безперечно. Але ж вибори – не за горами. Замініть її. Поміняйте владу.
Нема ким замінити? Та ну? Не розказуйте! Он вас скільки мудрих і знаючих, що і як має бути! Двічі можна владу оновити.
Не хочете? Дивно. А змін хочете. А, щоб краще було – хочете.
Щоб вороги пощезали хочете. Щоб зарплати, пенсії, хліб і до хліба. Щоб все у нас, як в людей, було. Плюс божественний соцпакет на любов і повагу в світі.
“Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!”
Сторонка – то де? То не в Україні? То там, куди ви відійшли перечекати, поки хтось зробить за вас вашу роботу?
Тоді – вибачте! Відійдіть ще далі. В сторонку…
Бо в мене – День Народження України. І я її люблю.
І все в нас буде добре!

Дзвінка Торохтушко