Тернопільський війт замахнувся на земне ядро

У файному місті знову будують. І як це у нас заведено, кілька останніх років, знову у парковій зоні. Хоча у мерії запевняють, що та ділянка, на якій зводять черговий архітектурний шедевр, до паркової зони жодного відношення не має. І не дивно. Люди давно підмітили, що у війта нашого специфічна хвороба зору. Будь-який шматочок міської земельки він бачить винятково як будівельний майданчик. Чи то стадіон, чи то дитячий майданчик, сквер чи парк. Але мова зараз не про це, а про новобудову.

Очевидці кажуть, що вона дуже схожа на виходок. І це добре. Бо мало таки у Тернополі місць, де можна дати трішки відпочити натомленим ногам і, присівши, подумати про вічне. Але у мерії запевняють, що то буде багаторівнева стоянка. І це якраз той випадок, коли вірити потрібно не очам своїм, а словам війта.

Тут головна проблема у недостатній поінформованості населення. Ну не встигає світла голівонька нашого війта стежити за всім. Особливо, якщо врахувати, що останніми днями вона була більше зайнята черговою сесією, на якій щедро роздавали сотики однопартійцям міського голови для ведення сільського господарства. Певно планують страусів розводити. Хоча свободівцям без різниці кого розводити – виборців чи страусів, для них важливий сам процес.

Та повернімося все ж до стоянки. Вона там таки буде. Але… У цьому місці для більшого ефекту дозвольте зробити коротеньку паузу. Вдихнули? Тепер видихайте – стоянка буде підземною. Єдине, що поки що не спромоглися вирішити у міській раді – на скільки ж то поверхів варто їй заглибитися. Сергій Віталійович, як людина, котра звикла з мінімуму витискати максимум, наполягає на якнайглибшому зануренні у земну кору. Але, як не дивно, знайшлася у будиночку на Листопадовій таки одна твереза голова, яка переконує, що надто глибоко все ж копати не варто. Бо можна дістатися земного ядра і тоді файне місто, і не лише його, очікують такі катаклізми, поруч з якими переобрання Надала на другий термін здасться дитячими пустощами. І тоді зникне потреба і у бруківці, і у підземній стоянці, і у самому війтові файного міста.
Андрій БЕРЕЗОВЧУК