Тернополяни, хоч і з вищою освітою, але поводять себе, як дикуни

Не чіпай мене бо я помру, кричала лавка, кусала за пальці і плакала.

Мене завжди дивувало, чому місцеві «рагулі» нищать лавки. І що цікаво, чим важка лавка, тим більше вони їх знищують. Пригадую як йдучи щодня додому бачив зникаючі лавки на шиї Тернополя, маю на увазі відрізок від маяка до Надставної церкви.

Дурість, вона дійсно дуже страшна, тим більше коли неусвідомлена. Тепер як бачу чергову понищену лавочку – уявляю пусте, бикуване лице, яке шукає куди б то подіти зайву енергію.

Як мені часто згадували старожили, до війни таких речей уявити було практично неможливо. Це не означає, що проявів такого типу поведінки не було, йдеться про осуд громади. Тобто, якщо ти додумався до цього і умудрився попасти комусь на очі, то рахуй, що твоя задниця вже подерта на німецький хрест. І що цікаво, незважаючи на вік, позорили та привселюдно чмирили так, що до кінця життя вистачало того трафунку))

Це в час, коли далеко не кожен вмів читати і писати. А що зараз? Більшість з вищими освітами, а поводять себе як дикуни.

Та лавка влітку не раз служила постаршим поміччю, тепер мабуть піде на дрова.

Скільки часу ще треба для того аби місцеві перестали плювати собі в кашу і не гадити там де живуть?

Тарас Циклиняк