Тернополяни зможуть заробляти на партіях

Колись російський цар Петрусько, який за рахунок зросту завжди стояв на фізкультурі у шерензі першим, через що і отримав відповідне прізвисько, прорубав вікно у Європу. Мені ж інколи здається, що наші урядовці намагаються туди потрапити навіть не через вікно, а швидше через кватирку.

Ось, прийняли якийсь закон про державне фінансування партій. Кажуть, що дуже у ньому є потреба. Що так модно у всій Європі і що без цього закону не дасть нам тая Європа безвізового режиму. А я вам так скажу, з моїми статками я чи з візою чи без – тую Європу тільки в телевізорі бачу.

Я закон не читав, як і більшість з тих, хто за нього голоси віддав. Але це не заважає мені з мудрим писком трішки про нього порозмірковувати. Їм можна, а мені – ні?

Почну з тієї ж Європи. Якісь вони там дуже дивні. Вимагають, щоб ми сплачували за комунальні послуги, як європейці, щоб партії фінансували зі своєї кишені, щоб з терористами перемовини вели. Зате жодного разу чомусь навіть не мугикнули про те, щоб у нас зарплати і пенсії були, як у них. І чого б це?

Але що будемо на Європу кивати? У нас же свій уряд є і ще й парламент до нього в додачу. І кажуть нам з першого дня своєї діяльності всі оті дядечки, одягнуті в костюми вартістю у мою трирічну зарплату, що біда в країні, що ремінці затягнути потрібно. І вводять податок на армію, і забирають трошки грошенят у працюючих пенсіонерів. Хоча, о, диво-дивнеє, перед самими виборами, раптом знаходять десь у глибоких засіках бюджету трохи коштів на збільшення пенсій. Цікавився я у кількох знайомих пенсіонерів – на скільки ж то їм більше дали. Відповідь краще не чути ні Яценюку, ні Розенку. Тому що самооцінка їхня одразу знизиться і перестануть вони після того вважати себе великими піклувальниками про малозабезпечених. А уряд ж не заспокоюється ніяк, починає тихенько натякати, що непогано б було відмінити соціальні виплати при народжені дитини. І тут на тобі – на фінансування партій гроші знаходяться.

Найбільше ж мене дивує те, що всі ці партії за роки чи місяці своєї діяльності пальцем об палець не вдарили, щоб покращити моє життя, а я тепер повинен працювати, щоб податки сплачувати і підуть ці податки на підтримання життєдіяльності цих партій. Партійні лідери їздять на дорогих авто, живуть у палацах, яким позаздрили б королі і імператори, відпочивають на кращих курортах світу, а я тепер повинен їх утримувати? І все це заради якогось там безвізового режиму?

Хоча ні. Кажуть ще, що це суттєво вплине на боротьбу з корупцією. Ой, шановні, не смішіть мої, ледь не написав тапочки, але останнім часом згадувати це взуття у файному місті потрібно дуже обережно. Так ось, як у нас борються з корупцією тернополян – бачили зовсім нещодавно. І не варто мене переконувати, що цей закон на щось там зможе вплинути, я все одно залишуся при своїй думці. Тому що в країні, в якій Президент, будучи гарантом Конституції, сам ту ж Конституцію порушує, ніякий закон, розпорядження чи правовий акт ні на що вплинути не спроможні.

А ще кажуть, що це зменшить вплив олігархів на партії. Ага, зменшить. Але не вплив, а фінансове навантаження на кишені олігархів. Ну набридло хлопакам витрачати свої гроші на утримання партій і вони вирішили використати трішки моїх. Якби у законі мова йшла про те, що партії фінансуються виключно з державного бюджету, я б у це ще повірив. Але він не забороняє фінансову допомогу від певних осіб і не лише грошима, а й матеріальними цінностями і послугами. Тобто з бюджету фінансується статутна діяльність партії і частково відшкодовується передвиборна агітація. Частково. А ось іншу частину витрат візьмуть на себе якраз оті благодійники, яким тепер не потрібно протягом року утримувати партію, витрачаючи на це копійчана з офшорних рахунків. А, отже, зекономлені кошти вони зможуть витрачати на цю агітацію. Колись нам обіцяли, що багаті будуть платити за бідних. Це якраз отой випадок – тепер багаті українці будуть утримувати партії бідних олігархів.

Але тут вже нічого не зміниш. Закон прийнятий, днями його підпише Президент, бо у нього ж також є партія, яка потребує немаленьких витрат, а тому я вирішив цим скористатися. Телефоную оце до всіх знайомих і пропоную створити нову партію. Ще не придумав назв. Не знаю, буде вона права чи ліва, не брався писати статут. Але ж тепер не це головне – головне зробити так, щоб її фінансували з державного бюджету. Ну а ні, їм можна, а мені зась?
Андрій Березовчук.