За що треба дякувати
Приходжу якось з роботи, хлопець приготував вечерю. Трохи мучить совість, бо готує останнім часом він, в мене – вічна робота і брак часу. Ми поїли картоплі з бурячками, хлопець підводиться і каже: «Дякую». Я питаю: «За шо? це ж ти готував», він пояснює за те, що компанію склала.
Так само мене дивувала моя компаньйонка, а тепер вже й хороша подруга – Надійка. На початку існування Погляду нам писали багато критичних зауважень, конструктивних і деструктивних. Казали як треба робити, називали жовтою газеткою, висловлювали «фе». А Надійка дякувала цим всім людям. Зараз дехто із них – в нашій команді, дехто – просто став другом і помічником. Все через оте її «дякую».
Колись – завжди дякувала перед сном за день прожитий Богу. Що б не сталось напередодні: хтось помер, чи хтось народився, їла я пісну бараболю з нашого городу, чи шоколад, я перемогла, чи програла – дякувала. Може тому зі мною часто траплялись дивні і практично неймовірні речі. Мені щастило.
На певному етапі я перестала дякувати Богу.
Уявіть, що в магазині вам дають замало грошей решти, а ви помічаєте це, і дякуєте за те, що вас вчать бути уважними. В тролейбусі хтось стає на ногу, а ви кажете: «Спасибі, що не дали заснути». Хтось ображає вас, чи злить, а ви кажете: «Дякую, що гартуєте характер». Як думаєте, люди захочуть після вашого «дякую» сказати (зробити) ще щось неприємне?
І я так думаю, тому знов дякую Богу за прожитий день, який би він не був.
Зоряна Биндас
цілком погоджуюсь. дякую за хороші слова і поради!
а я дякую за те, що вже майже заковся у чарівну Зоряну… редактор і як творча особистість вона також супер, хоча сам сайт, як на мене посередній, жіночій підхід відчувається, вибачайте вже…
Мене як жінку, трішки обурює термін “жіночий підхід”. Тількии чоловіки можуть робити будь-яку якісну роботу????? Я не про сайт. Взагальному.
жіночий – то синонім особливих якостей, як то чуйний, уважний, емоційний, лагідний, ті риси, які притамані “ідеальній жинці”. Терміни суперечливі, але я вважаю, що Кипарис не мав на меті когось образити…
Сказано гарно і тепло. Дякую!
Гарна стаття, погоджуюсь з усім і навіть в багатьох речах впізнаю себе 🙂 Наприклад теж завжди, протягом вже багатьох років, дякую Богу за прожитий день, яким би він не був :)і завжди дякую тому хто зі мною їв навіть якщо готувала я. Коли в такому випадку питають чому дякую, кажу, що просто маю комусь це сказати 🙂 А от твій Андрій, Зорянко, знайшов кращу причину: подякував за компанію 🙂 Тепер теж так буду пояснювати …..
Зоряно, ти молодець… Є чому повчитись…Як би усі так мислили, то можна було би уникнути багатьох конфліктів і проблем… Молодець
колись давно одного дядька перестріли на досить темному провулку, пограбували, роздягли, він мало не помер. наступного дня він записав:
по-перше, дякувати Богу, що я взагалі залишився живий. по-друге, дякувати Богу, що зі мною було не так багато грошей, то ж я не так багато й втратив. по-третє, дякую, що пограбували МЕНЕ, але не Я.
то навіть у такій ситуації є за що дякувати.
але подяка дуже важлива справа у житті. дякуйте якнайчастіше!
і тобі, Зоряно, дякую за таку статтю, що ще раз нагадала за ті важливі речі.
Просто. Але зі смаком
Дуже гарно і щиро написано. Бере за душу, спонукає замислитись і сказати комусь “дякую”
Дякую… 🙂
ДЯКУЮ! Ви, чудово навели приклад своєі колеги… От представте собі, що Вам хтось у метро в час пік наступив на ногу , Вам боляче, але , стримуючи свій біль і гнів, Ви посміхаєтесь і кажете * МЕНІ БОЛЯЧЕ, АЛЕ Я СПРОБУЮ ПОСУНУТИСЬ, ЩОБ ДАТИ ВАМ МІСЦЕ* Дивно??? Мені теж було дивно, але це я спостерігала сама…в Німеччині. Людині навіть в голову не прийшло обуритись. бо вона так вихована і розуміє іншу людину. яка так само ,як і вона спішить на роботу…
:))Дякую, надзвичайно позитивний матеріал!