Чому Олександр Слюсарчук почав боротися проти радянської влади на Тернопільщині. Частина п’ята

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області

Після тяжкої роботи у шахті з вибійним молотком, де сильний шум, тяжке вологе повітря, холод, майже темно, під ногами холодна вода, а саме головне так доскуляв голод і нам всім так хотілося випити свіжої води.  А добиралися ми до своїх нарів в підвісній клітці  і падали як мертві спати. Здавалося, що заснеш, а сон десь тоді дівається, в голові все перевертається, Думки повільно починають надходити, згадується тяжкий шлях, який прийшлося подолати у тюремних камерах НКДБ, а саме на страшних допитах. Протягом одного дня часом мене викликали по три або чотири рази, а питання одне і те саме, а в кабінеті слідчого заставляли стояти, то сідатина край табуретки, то бють або лякають. Допити і допити, людина терпляче і долає все. Так  протягом тижня один слідчий допитував мене як УПА на Вишнівеччині воювали з поляками. Адже у нас по селах жило багато поляків і не тільки поляків, були ще росіяни, євреї та чехи. А УПА воювало не з мирними людьми, а з ворогами, які хотіли завоювати нашу землю і бути господарем. Ми, вояки УПА, ще раз заявляю, воювали з ворогами нашої української землі. Мені тоді слідчий з криком разів десять запитував, чи УПА на Вишнівеччині винищували польське неселення. У нас в кожному селі були поляки і були мішані сімї. Чоловік поляк, а жінка українка, або навпаки і говорили вони українською мовою. Але ще були осадніки. Сами вони були дуже агресивно настроєні проти нас українців. Вони постійно намагалися витіснити з громадського вжитку українську мову, принижували і зневажали національні традиції і наші звичаї, переслідували православну віру. Мені дуже багато про взаємини між нами і поляками розказував Кукурік. Він говорив, що поляки вже три рази захоплювали силою наші землі протягом всього періоду. Вони вважали що це не Україна, а Малопольща аж до річки Дніпра. У нас на Вишнівеччини перед  Першою світовою війною було згідно статистики за 1910 рік: поляків 3%, росіян 3,5%,  українців 82,5%, євреїв 12,5% та іншого населення 0,5%. З 1920 року наша Вишнівчанина попала під польську владу, яка протягом свого існування намагалася зміцнити свою польскість і розбудувати велику Польщу. Вони хотіли в 20-30 роки перетворити наше місцеве населення в польське. Спочатку вони переселили з центральної частини Польщі велику кількість осадчих. Це були колишні військові, завдання яких було чисельно збільшувати на наших землях польське населення. І тоді у нас на Вишнівеччини були закриті українські школи і організовані польські з польськими вчителями. Тоді кожний осадчий мав зброю, а саме карабін та два довгих револьвери. В цей час розпочали відкриватися по селах костели. Основне завдання поляків — це було повернути місцеве населення на польськоримо-католицьку віру. Але наші патріотично-настроєні люди постійно нагадували польському суспільству про права українського народу, бути господарем на своїй землі. Тоді патріоти ОУН заявили, що свої права вони завжди будуть боронити. Та польська влада не хотіла це слухати. Ми, українські націоналісти в очах польського суспільства були ворогами на своїй землі, і були ворогами полякам. Це тому, що вони вважали нашу рідну землю своєю землею одвічною “отчизною”. А як вони глумилися над портретом нашого Тараса Шевченка. А тепер вже при німецькій владі розпочали новий терор, а саме з 1941 року на землях Холмщини проти наших українських людей. Цей терор спочатку був спровокований гітлеревськими окупантами. В січні 1941 року спочатку розпочалися міжнаціональні суперечки, а в 1942 році переросли у масові вбивства українців польськими бойовиками. А головною причиню збройного конфлікту між двома народами на Західній Україні було зародження УПА. І це використала німецька влада, яка зуміла зіштовхнути в цей важкий час українців і поляків. На Тернопільщині поляки масово пішли добровільно в німецьку поліцію, отримали зброю і разом з німцями розпочали вести боротьбу з націоналістами знищуючи села і місцеве населення. Такий метод дотримувалася і радянська влада. Вона розпочала на початку 1943 року організовувати на Волинні партизанські загони, з числа польського населення, які  вели підривну роботу з національно настроєними  верствами місцевого населення та боротьбу з УПА. А як могло ставитися місцеве населення до того, що по селах невеликими групами ходять партизани, які мають списки людей, що перебувають в УПА і вбивають їх та їхні родини, як ворогів нашого народу. Чи могло корінне населення цієї споконвічної української землі бути байдужими до того, що з польських общин організовують збройні акції на українських селах проти невинних людей. Чому наші господари українських земель мали чекати поки чужинці убиватимуть та палитимуть їхні хати. Розпочалася боротьба, яка переросла у велику різню. Поляки палили хати, наші церкви, а ми розпочали це саме. Німці і радянська влада любим методом нацьковувала поляків на наших людей. Мета комуністів була в тому, щоб ще  у 1943 році до приходу радянської армії розгорнулося на західних землях протистояння, щоб два народи ненавиділи один одного і вбивали, а тоді прийдуть червоні “визволителі”  і стануть на захист населення. Тому ковпаківці старалися ще в період німецької окупації підігрівати ворожнечу. Адже винищення поляків і українців було дуже вигідно радянські владі. Основна мета, це частково винищити патріотично настроїні з націоналістичними ідеями два народи. Тоді вони знекровлять один одного і не зможуть  вчиняти опір “визволителям” з сходу. Ще у 1943 році на Західну Україну були закинуті московські агенти, які достатньо володіли польською і українською мовами і мали контакти з місцевим прокомуністичним населенням, як українським так і польським.  Їхня основна мета провокувати польське населення на конфлікт з українським та виступати проти УПА. Вони масово поширювали серед місцевого населення неправдиві чутки, що і приводило до конфліктів. Також заявляли, що українці власними силами не зможуть вибороти свою незалежність та воювати проти Росії чи Польщі. І кожна з цих держав не подарує їм цієї землі.  Але яку вони самі загарбали і тепер важають власністю, заселюючи століттями своїми людьми.  І тому УПА бореться з поляками та росіянами не за приналежність до нації, а за вороже ставлення до українського національного питання й українського визвольного руху.  Такі важливі питання часто озвучував на зустрічах по селах Вишнівеччини провідник ОУН, районний політагітатор Кукурик Олександр, псевдо “Беркут”. Велику роботу по цьому питанню проводив районний кервник ОУН “Кобець”. Він призивав всіх керівників підрозділів районованих ОУН масово проводити розяснюючу роботу серед нашого населення. Тоді вже при його керівництві було створене СБ ОУН на Вишнівеччині і був коменндантом СБ ОУН Вишнівеччини “Зірка”, Богайчук Юрій Петрович. Була створена перша сотня ще весною 1943 року в селі Колодно Загребельним Павлом “Крук”, де був Вишнівецький рій під керівництвом  Володимирського Фотія “Муха”.  Після того, як на наші землі прийшли радянські війська, я пішов в підпілля і за рекомендацію ОУН, пішов на фронт, щоб набути військовий досвід. Та 14 жовтня 1944 році ВКР “Смерш” 16 зел в місті Борисоглебськ (Росія) мене заарештували. Засуджений 10 березня 1945 року особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ. Покарання відбував у місті Інта (Росія). Потім відбував  висилку в Кемеровські області (Росія). Там одружився. Звільнений 20 червня 1956 року.

Після звільненя трагічно загинув.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Comments are closed.