Став на шлях зради, щоб не бути в тюрмі

Казмірук Михайло, народився 8 лютого 1906 року в селі Жуківці Лановецького району Тернопільської області, українець, середня освіта, учительські курси, невійськовий, одружений, учитель. Проживав в селі Діброва, Вишневецького району (тепер Збаразький район), Тернопільської області, член ОУН з червня 1938 року, районний референт шкільництва, псевдо “Барвінок”. З травня 1942 року агент контрозвітки “СМЕРШ”. З квітня місяця 1945 року агент Вишневецького районного відділу НКВБ , псевдо “Ч-2”.

“2 березня 1945 року більшовики з Вишневецького району зробили на нашому хуторі облаву. Під час облави мене заарештували і відправили у Вишневець. Тут привели в РВ НКГБ до лейтенанта Давиденка. Мене посадили в кабінеті на проти енкаведиста, який почав мене розпитувати: а саме про те, коли я приїхав додому, де був, де і що робив, і хто зі мною ще приїхав додому. Після цього почав запитувати що я робив під час німецької окупації. Коли я сказав, що займався по господарству, тоді Давиденко взяв папку з матеріалами, де було описано все про мене, про моє перебування в ОУН, моя належність до співпраці з УПА та моє псевдо “Барвінок”. Після цього він сильно мене вдарив в обличчя та почав лаяти, а я дальще не признавався. Сказав, що це все неправда. Тоді він покликав до канцелярії ще одного енкаведиста і вони двох запхали мені пальці між двері і почали тиснути так, що я зомлів. Прийшов до пам’яті я вже в льосі. О 4-ій години ранку мене привели знову до Давиденка. Я відразу все признався, бо знав що в нього вже є вся ця інформація про мою діяльність. Він відразу запропонував мені співпрацю з органами НКГБ. Якщо я не погоджуся на співпрацю, то отримаю 15-ять років тюрми. Я, щоб урятуватися від пропасти, погодився на співпрацю з органами Вишневецького НКГБ і підписав відповідну заяву прізвищем та ім’ям. Тоді я описав всю референтуру районного Вишневецького ОУН. Я знав всіх районових керівників, а підрайонових не знав. Мене запитували про районну структуру СБ, на що я відповів, що референтом – “Зірка” в якого було три підрайонових. Я знав тільки одного “Сергій” що був родом з Заруддя. Підрайонові мали по п’ять, шість людей. Так що Вишневецьке СБ налічувало до 20-ти бійців. Я тоді надав всю інформацію про керівний склад референтури, назвав всі клички і їх прізвища. Також повідомив що вони всі переміщаються по Вишневецькому районі, сьогодні в Колодно, завтра в Маневі, після завтра в Бутині. Чому так не знаю, але у них партизанська тактика. Потім мене проінструктували, як добитись добрих успіхів у цій сексотській роботі. Коли зустрічаєшся з повстанцями, то треба нав’язувати з ними найтісніші зв’язки. Для цього треба нарікати на владу, на важкі обставини життя, щоб створити враження, що ти дійсно являєшся ворогом комунізму. Крім цього треба сказати про працівників Вишневецького району і розмальовувати їх у світлі нужди і неприязні до СРСР. Одночасно придумати якусь небилицю, щоб потішити бандерівців. Потрібно постійно вивідувати в кого в селі вони перебувають, чи в господарів, чи в криївці, і де розміщені ці схрони. Хто їм носить харчі, хто їх зв’язкові, в яких хуторах вони часто бувають. Тобто всю інформацію про бандерівців. Особливу увагу приділяти розмовам з дітьми. Адже вони знають і розповідають найбільше. Дати дітям зошита, ручку, олівця, розповідати про вороже ставлення до комуністів, до колгоспу, до НКВД. Спеціальну увагу треба звертати на таких дітей з членів родини яких, є хтось в бандерівцях. В таких дітей треба собі здобути спеціальні симпатії та довір’я. А для цього треба говорити багато ворожого на СРСР, владу і НКВД. Коли здобудеш довіру, треба розпитати чи приходять додому брат, сестра, батько чи хтось з родичів. Але треба запам’ятати, що дитину не можна відпускати після такої розмови, а зацікавити чимсь іншим, щоб вона менше запам’ятала про розмову. Також нав’язувати тісні зв’язки з батьками. А щоб завоювати авторитет більше говорити на Сталіна, на владу, розказувати про голод. Критикувати колгоспи та систему радянської влади. А саме головне, коли в селі військові будуть робити облави, старатися з ними не зустрічатися, але коли прийдеться зустрітися, то не вдавати з себе боягуза, а гостро до них відноситися. Після таких сцен, у мене підніметься авторитет серед жителів села і бандерівців, і почнуть говорити: так зробив вчитель, так сказав вчитель, учитель не боїться. А це буде посилювати довір’я і підвищувати авторитет між селянами, які вороже настроєні на радянську владу.

Всі матеріали я мав подавати щосуботи письмово на адресу “НКВД-4.2” через пошту в селі Заруддя. Адже я часто ходив туди по газети, журнали та листи, що надходили в школу. Жодних підписів на доносах не треба було писати. Так Давиденко інструктував мене протягом шести годин.

3 квітня 1945 року я подав перший донос на повстанців: Сергія з Заруддя, Казмірчука Микиту та на Казмірчука Антона. Описав їхній зовнішній вигляд, яку зброю носять, якого кольору шинелі. Донос положив в конверт, заадресував та вкинув в поштову скриньку. На слідуючу суботу новий донос. На Ратушняка Федосія з Решнівки. Доноси я писав майже через день, але відсилав тільки по суботах. Через місяць до мене в школу приїхав Давиденко і почав кричати, чому я не подаю матеріалів про своє село. Хто приходить у Діброву, де криївки, де ховаються повстанці. А то що я подаю то непотрібна писанина. Нам не треба в що одягнений, нам треба де він переховується і де харчується, до кого ходить і в який час. 23 квітня я подав інформацію про місцевих: “Борця” та “Чумака” які з двома мені невідомими повстанцями постійно заходили в село.

Казмірчук Антін Фомич, всевдо “Юрко”, народився 1924 року в селі Коханівка, У 1940 році став членом Юнацької ОУН. Вояка УПА з 1942 року. Заарештований Вишневецьким НКВД 3 травня 1945 року. Засуджений на 10 років ВТТ з конфіскацією майна.

Ніколюк Іван Прокопович, псевдо “Борець”, народився 18 червня 1914 року, селі Великий Раковець, проживав в селі Діброва. Член ОУН з 1939 року, вояка УПА з 1943 року. Загинув у 1947 році під час облави Вишневецького НКВД в селі Діброва. Був поранений енкаведистами. Застрелився. Похований у селі Діброва.

Ткачук Степан Іванович, псевдо “Чумак” народився 12 лютого 1924 року в селі Діброва. Член ОУН та вояка УПА з 1943 року. Відділ СБ. Передував в сотні “Сокола”.Заарештований пораненим при облаві Вишневецьким РВ НКГБ 21 травня 1945 року в селі Діброва. 14 вересня 1945 року засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у Казахстані.

15 липня 1945 року я написав донос на Бика Федора, так як бачив що до нього ходять постійно повстанці. До мене приходив в школу Давиденко і похвалив за донос на Ткачука, Його заарештували в дома і вже засудили.

Бик Федір Семенович народився у 1928 році в селі Діброва, псевдо “Теплий”. Член Юнацької ОУН, зв’язковий УПА. Заарештований 7 липня 1947 року та засуджений на 10 років. Покарання відбував у Магадані. Повернувся в родинне село.

У липні 1945 року я написав донос про перебування чотирьох повстанців у криївці у лісі коло нашого села в сторону Раковеччини. Давиденко з солдатими виїхали на місце і закидали гранатами. Трупи бандерівців вивезли на Вишнівеччину, а потім закопали десь коло польського кладовища у містечку.

24 жовтня 1945 року я написав донос на підрайонову Матвійчук Валю, псевдо “Галя”. Більшовики відразу її заарештували і засудили на 10 років. Також я доніс на Скоропляс Анну яка проживала в селі Діброва.

У кінці жовтня 1945 року на хуторах коло Діброви була облава і з криївки в Секлітів витягнули Барву Івана, Секліту Василя та його рідного брата Петра. Всіх забрали у Вишнівець. При спробі втекти енкаведисти застрелили Івана.

До мене часто приходили районові керівники Вишнівеччини, “Кобець”, “Шило”

Так я писав доноси постійно кожної суботи і відправляв на Вишнівець.

24 жовтня прийшов до мене “Клепка” з трьома чужими повстанцями і забрали мене до Раковецького лісу. Мене детально розпитували чи енкаведисти приходять до школи і чи я заходжу у Вишневці у РВ НКВД. Чи я підписав заяву на співпрацю з енкаведистами. Я признався що до школи заходять енкаведисти, адже вони всюди шукають повстанців, розказав що мене були заарештували і тримали у РВ НКВД два дні. Погрожували що посадять на 15 років, якщо я не буду доносити про повстанців. Тому я написав тільки чотири доноси, але нікого не здав. До Вишневця ходжу рідко, тільки коли викликають в районо. Клепка запитав чи є у селі ті хто доносить . Я відповів що не знаю. Правдоподібно, що Казмірчук Микита, бо до нього часто заходять більшовики. Вони постійно навідуються до Скоропляса Устима та Данилюка Михайла. Запитував хто міг здати “Борця” то я відповів що напевно Шульгай Аріон з Вербовецької Діброви Лановецького району. Клепка сказав щоб я все описав і дав йому. Через 12 годин мене відпустили. Я відразу все доповів у Вишневецьке НКВД Давиденку. Через деякий час до мене в школу навідався Давиденко. Він все опитував про зустріч з повстанцями. Потім він сказав щоб я не спав в дома, бо можуть прийти знову і вбити.

У січні 1947 року Вишневецькі екаведисти зробили облаву на хуторах і заарештували Казмірчука Микиту і його брата Казмірчука Луцька. Микиту відправили в Тернопіль, а Луцька у Виишневець. 15 березня 1947 року я написав донос на Данилюка Михайла та Шляпського Григорія.

В кінці березня до мене в школу прийшли повстанці і понищили портрети та більшовицькі лозунги. Це все я описав і передав у РВ НКВД.

У вересні 1947 року мені було сказано слідкувати за Матвійчуком Юстином, за Ткачуками, Литвин Паранькою та іншими. На початку жовтня 1947 року до мене зайшов Давиденко і сказав що всі родини повстанців з дітьми будуть скоро вивезені в Сибір. Я повідомив про це Ткачук Віру і сказав що не знаю коли це буде, але краще ховатися від висилки. 9 листопада 1947 року в школу до мене прибув оперуповноважений РВ НКВД Мулов, який повідомив що він буде отримувати від мене інформації і завдання, так як Давиденка заарештували за хабарництво.

Мулову я почав писати доноси і описав як до Кривогубця якова у вечорі заходили 6 чи 7 повстанців.

У лютому 1946 року Давиденко дав мені 200 крб., а у березні 1946 року одержав 300 крб. Чому він мені дав .я не знаю, бо агентурну роботу я вів тому, щоб не сидіти в тюрмі. Більше сказати не маю що.”

Так описав про свою зрадницьку діяльність місцевий сексот, який доносив Вишнівецьким енкаведистам про вояків УПА та людей, які боролися за ВІЛЬНУ УКРАЇНУ.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЬСЬКИЙ