Дмитро Довгань з Тернопільщини, щоб не стати на шлях зради,  вибрав смертну кару 

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

ДОВГАНЬ ДМИТРО ТЕОДОРОВИЧ – псевдо «Чорний», «Нестор», «Петро», «Вірний». Народився 27 травня 1913 року в селі Базаринці Збаразького району Тернопільської області, освіта 4 –ри класи, Член товариства «Просвіта», «Сокіл». У 1934 році став членом ОУН. В жовтні 1939 році з приходом радянської влади пішов у підпілля. У травні 1943 року пішов в УПА, був призначений підрайоновим керівником ОУН, а в січня 1944 року Збаразьким  районовим провідником. Заарештований 24 червня 1945 року Збаразьким РВ НКВС. Засуджений 20 вересня 1945 року ВТ військ НКВС у Тернополі на смертну кару. Розстріляний 17 грудня 1945 року в місті Тернополі. Місце поховання невідоме.

«Я Довгань Дмитро Теодорович народився в невеликому селі Базаринці, що розміщене коло містечка Збараж. Ще з дитинства мій дідусь прищепив мені любов до нашого рідного краю, до нашої неньки України і постійно виховував мене у патріотичному дусі, багато розказував про те як українці віками боролися за свою свободу з чужинцями. Підростаючи я поступив спочатку у молодіжну «Просвіту» а потім у «Сокіл». А в 1934 році став членом ОУН, яка була зорганізована в місті Збаражі. Коли прийшла радянська влада багато моїх побратимів було заарештовано, тоді я пішов у підпілля. Коли прийшли німці я так і не поновив контактів з своїми побратимами. Але одного разу до мене прийшов мій добре знайомий, член ОУН з 1936 року Нечай Роман. Він розпочав зі мною розмовляти на різні політичні теми. Ми згадали колишні наші оунівскі дії і договорилися на наступний тиждень зустрітися в Збаражі на базарі. Коли ми там зустрілися, то він мені передав націоналістичну літературу. Я так зрадів і прийшовши до дому жадібно все перечитував по декілька раз.  Через декілька днів я сам пішов до нього і знову набрав багато націоналістичних брошур. В липні 1942 року я сам його запитав чи діє в нас ОУН, на що він відповів що так. Тоді я промовив що хочу також активно включитися в боротьбу за незалежність, щоб нами не керували і не гнобили і німці, ні совіти ні поляки .Він сказав мені щоб на наступний тиждень я прийшов до нього додому під вечір. Це було 12 серпня 1942 року. Коли я прийшов, то там було четверо хлопців і Роман. Так я знову був прийнятий в ОУН і мені присвоїли кличку «Петро». Практично до зими 1943 року я не  займався ніякої політичною діяльністю а тільки читав багато літератури та передавав іншим хлопцям. Я тоді добре вивчив історію України. Нечай постійно казав мені, що свідомі націоналісти повинні дуже багато працювати над собою вивчаючи історію України, історію свого рідного краю. У січні 1943 року на загальних зборах оунівців нашого району мене призначили кущовим ОУН у Збаразькому районі по селах Розношинці, Синягірка, Красносільці, Чорний Ліс. Тоді я активно розпочав по цих селах проводити активну роботу щодо членства в ОУН. В селі Чорний Ліс у березні 1943 року ми провели збори і я призначив станичним села Ющишина Андрія.

ЮЩИШИН АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ псевдо «Голуб», « Дубок», народився 4 березня 1903 року в селі Чорний Ліс Збаразького району Тернопільської області, освіта початкова. Член ОУН з 1936 року, вояка УПА. Учасник антирадянськоговиступу у Збаражі в грудні 1939 року. Загинув під час облави енкаведистами у 1946 року. Щоб не здатися ворогам –застрелився. Місце поховання невідоме.

Такі самі збори наступного дня провів у селі Розношинці і призначив станичним Смолій Івана.

СМОЛІЙ ІВАН ФЕДОРОВИЧ псевдо «Заблудний» народився 24 жовтня 1906 року в селі Розношинці Збаразького району Тернопільської області Член ОУН з 1937 року. Заарештований 0 вересня 1944 року ВКР «Смерш» Півден.УРВО 13 зед під час служби в радянській армії. Засуджений 24 березня 1945 року особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ. Покарання відбував у Іркутській області (Росія). Звільнений 1954 році. Помер у 1990 році.

Такі збори я проводив у кожному, закріпленому за мною селі. Я тоді вже вирішив, що всю свою роботу присвячу боротьбі за Самостійну Україну. Я кожного тижня звітував про свою діяльність Нечаю. Кличка його була «Яків».

Наступив страшний березень 1944 року на наші землі замість німецьких загарбників  прийшли  нові поневолювачі. Вже 20 березня енкаведисти мене направили у призовний пункт в містечко Ямпіль Хмельницької області. Там я був дві ночі і потім почув  від  хлопців, що коли відправлять нас дальше, то там НКДБ детально буде проводити чистку і виявляти, хто з нас був в ОУН. Тоді я і ще декілька молодих хлопців у ночі здійснили втечу і подалися назад на Тернопільщину. Двоє пішли на Кременеччину, один з низ з села Олексенець Почаївського району, один з під Вишнівця і я з я Збаражчини. 14 березня 1944 року я вже був у себе дома в селі Базаринці . спочатку декілька днів переховувся у себе в дома на горищі, а потім почав переховуватися Теклі Васильків. Там у неї я перебував аж до кінця вересні 1944 року і продовжував займатися своєю керівною роботою надрайонового керівника ОУН. У жовтні 1944 року я перебрався до моєї сестри Довгань Марії.

ДОВГАНЬ МАРІЯ ТЕОДОРІВНА – псевдо «Зірка»  народилася 15 вересня 1918 року в селі Базаринці Збаразького району Тернопільської області Член товариства «Просвіта» з 1937 року, товариства «Сокіл» з 1936 року, член ОУН з 1938 року. Господарча, звязкова ОУН. Заарештована 4 червня 1947 року Збаразьким РВ МДБ. Засуджена 16 липня 1947 року ВТ військ МВС у Тернопільській області на 10 років ВТТ. Покарання відбувала в місті Інта (Росія). Звільнена 24 жовтня 1955 року.

Тоді до моєї сестри прийшло  двоє дівчат інформаторів, які принесли для мене грипси.В одному із них була вказівка явитися мені до обласного провідника «Чугайстер» в село Добромірка Новосільського району. Тоді я вирішив з цією запискою піти до станичного села Базаринці П’єх Антіна.

П’ЄХ АНТІН ЛУКЯНОВИЯЧ  – псевдо «Зелений», народився 25 лютого 19143 року в селі Базаринці збаразького району Тернопільської області, освіта початкова, член ОУН з 1936 року, вояка УПА. Станичний. Заарештований 7 грудня 1945 року Збаразьким РВ НКДБ. Засуджений 17 квітня 1946 року ВТ військ МВС У Тернопільській області на 15 років ВТТіз конфіскацією майна. Помер 10 лютого 1947 року в Дніпропетровській тюрмі.

Я тоді вирішив з ним порадитися і піти разом до «Чугайстер». Ми відразу вирішили йти в Добромірку у ночі. Він взяв гвинтівку а я пістолет «Наган». Коли ми підійшли до села  , а саме до Хреста, який стояв за 300-400 метрів коло села то там вже нас чекали повстанці. Ми зупинилися від них на відстані десяти метрів і вони запитали у нас пароль. «Зелений» сказав їм пароль – «Грім». Тоді я запитав чи є «Чугайстер». Один з них підійшов до нас і приказав охоронцям відійти дальше. Тоді він сказав мені, що є приказ обласного проводу ОУН назначити мене кущовим ОУН по  селах Збаразького району. Згідно наказу я призначений надрайоновим ОУН і в мене нова кличка «Чорний» Мені надали такі підконтрольні села: Вищі Луб’янки, Нищі Луб’янки, Безаринці, Розношинці, Чорний Ліс, Новики, Іванчани, Чумалі, Добриводи, Березовиця, Кобиля, Оприлівці. Він сказав мені що всю цю територію треба поділити на три кущові зони ОУН. Цими трьома кущами ОУН тоді були призначені «Захаріі» з села Вищі Луб’янки і «Олег» та « Міша» з Чорного Лісу. Я мав такі структуру. Мій заступник «Шум», три кущових, «Міша», «Олег» і «Захарій, дванадцять станичних і група з чотири  повстанців які відповідали по селах за розвідку. Це були: «Ворон», «Вітер», «Грізний» та «Хмара».

ГАВРИЛЮК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ псевдо «Шум», народився в селі Вищі Луб’янки Збаразького району Тернопільської області  14 травня 1922 року, освіта середня, член товариства «Просвіта» з 1938 року, член ОУН з 1939 року. Зв’язковий з теренами Волині. Організаційний референт ОУН Збаражчини 1946-1947 року. Загинув 12 липня 1947 року в криївці на господарстві Теклі Грушки в селі Новий Рогівець (застрелився).

ОЛЕЩУК ЄВГЕН ІВАНОВИЧ псевдо «Олег», народився в селі Чорний Ліс  26 вересня 1923 року. Освіта 7 класів, Закінчив Збаразьку торговельну школу, член ОУН, вояка УПА, кущовий провідник у сотні Дмитра Довгання. У 1942-1943 роках воював на Волинні. Заарештований 17 квітня 1946 року Збаразьким РВ МДБ. Помер 27 квітня 1947 року під час страшних катувань в кабінеті слідчого в час слідства стікаючи кров’ю.  тіло у ночі вивезли з катівні і закопали у невідомому місці.

ВАЛЬКО ВАСИЛЬ АНТОНОВИЧ псевдо «Ворон» народився 1922 році 7 лютого в селі Базаринці Збаразького району Тернопільської області. Член ОУН з 1939 року. Загинув під час сутички з енкаведистами 1946 року біля села Вищі Луб’янки.

 Один з них Валько Василь під час облави енкаведистів був поранений і втратив свідомість. Енкаведисти його захопили, але він не приходив до свідомості. Тоді його відправили до Вишнівецької лікарні. Там перебувши два дні, йому у ночі вдалося втекти. Я на озброєні мав пістолет, автомат ППШ і дві гранати. У кожному селі я мав дві явочних квартири. Я разом з підрайоновим провідником СБ ОУН Ющишином Андрієм – псевдо «Микола», підрайоновим провідником – псевдо «Іскра» підрайоновим військовим «гомін» вели постійну боротьбу проти радянської влади. І весь час проводили вербовку нових членів ОУН. Ми постійно організовували напади на військових району НКДБ і НКВС. Постійно зривали по селах комуністичні заходи. Коли нам  стало відомо що велику партію зерна хочуть відправити на схід, то ми  його знищили, а саме 120 тон. У лютому 1945 року ми зібрали для УПА 75 центнерів пшениці, 180 кг макаронів, 80 кг сиру, 75 кг меду, дівчата вив’язали 35 теплих светрів , заготовили 15 білих плащів. За період весни на нашій зоні було збудовано 15-ять криївок. Ми також зібрали на потреби УПА 12 тисяч карбованців.

Енкаведисти  через свою агентурну сітки поширювали неправдиву інформацію про злочинну діяльність «Чорного». І старалися любим методом його затримати живим. Обіцяли великі гроші та пільги. Коло сотні сексотів з агентурних сіток НКДБ і НКВС намагалися збагатитися. Над ранок повертаючись з операції з трьома побратимами «Чорний»  , не підозрюючи про зраду, попався  живим в руку ворога 24 червня 1945 року. Як раділи енкаведисти. Що живим затримали борця за Україну. Вони надіялися що тепер отримають дуже багато даних про перебування інших патріотів УПА-ОУН.  Та не став на шлях зради «Чорний», мовчав на допитах. Терпів заціпивши зуби катування та погрози. Вирішив, що краще помре сам ніж здасть своїх побратимів. Через три місяці засудили його на кару смерті і ще три місяці кожен день лякали потім що розстріляють, якщо не піде на шлях зради .  17 грудня 1945 року розстріляли його в Тернопільській катівні і у ночі тіло Героя вивезли у невідомому напрямку.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ