Методом побоїв і катувань до втрати свідомості вербували в агенти МДБ на Тернопільщині. Протокол допиту Петра Сухоцького. Частина шоста

 

Протокол допиту Петра Васильовича Сохацького

 Р 31. Справа ч.: 12/48 Р-н В. Дедеркали Сохацький Петро а/в РО МГБ – “Мартинюк – Дуб”.

Місто  Крем’янець. Дня 15.8.1948 р.

«По тижневі часу, я пішов до Мотрі. Її також розпитував, чи не бачила повстанців, чи не говорила про мене, але вона також нічого не знала про них. Розпитував я також про сусідів, чи до них не приходять,  але вона відповіла, що про сусідів нічого не знає. В неї я також пробув около тижня часу, але не вислідив нічого. За цей час я помагав її робити дещо на господарці. Від Мотрі я перебрався до Олександра. Я сподівався, що до нього повинні заходити повстанці, бо він навіть обіцяв мені поговорити з повстанцями про мене. В нього я пробув 2 дні і весь час скривався на горищі. Десь трохи більше, як по тижневі часу, коли я рано зліз з гори снідати, Олександр сказав, що вночі в нього було 2-ох повстанців. Він їм говорив про мене, але вони розпитували, хто я та який, сказали, що якби сильний мужчина то взяли б, а такого малого їм не треба. Від Олександра я знову перейшов на Кушлинський хутір. Тут зайшов до Андріяна. Його розпитував про повстанців, але він нічого не знав, отже я побув там пару днів і пішов на Каменщину. Тут зайшов до Ромашевського Петра, якого спитав, як наша справа (він обіцяв поговорити з повстанцями про мене). Він сказав, що за цей час не було нікого, але приобіцяв дальше, що як стрінеться з повстанцями то поговорить про мене. Після тижня я перейшов до Сергія, якого також розпитував про повстанців, але нічого не довідався. В Сергія був десь зо три дні. В цих двох я не перебував, а тільки харчувався. Перебував я в той час у корчах і скривався. З Каменщини перейшов до Бадовського Петра в якого мав намір стрінутися з родиною, щоб принесла мені білля. В нього стрінувся з мамою, яку розпитував, чи не бачила повстанців, але вона не бачила. Крім цього вона ще розповіла мені про сімейні справи між якими нічого цікавого не було. Побувши в Бадовського тиждень часу, я перейшов на Завалля, де став скриватися в корчах біля Гордуна. Вдень я сидів у корчах, а увечері ходив по харчі (до Гордуна, Сапіги Микифора, Вікентія Барановського, Шевчук Гелєни). Вночі я не спав, а ходив по хуторах і дивився чи хто не буде до кого заходити, переходити і т.д. Тут я пробув цілий тиждень часу. За цей час бачив, як ровом зі заходу на схід переходило 4 повстанці, але я бачив їх здалека (400 м.). В тому часі ходив також до Стельмащука, де розпитував жінку, коли він буде. Довідавшись, що скоро буде, я почав писати листівку. Її я написав 30 липня такого змісту:

 “ Листівка Листівка числа 30 липня 1947 р., получити начальнику НКГБ. Коли я йшов зі Завалля з вечорниць, то стрінув 4ох повстанців, яких я не знав. Вони мене спинили, кажучи: “Стій! Хто такий?”, а опісля коли я відповів, що “свій”, вони прикликали мене до себе і стали питати,  хто я такий. Я відповів, що зі Завалля Сохацького Василя син, ховаюся від більшовиків і став просити, щоб прийняли мене до себе. Вони відповіли, щоб скриватися самому, бо зараз мають багато роботи. Були всі у військовому, в пілотках, двох у чоботях, а двох у черевиках, два мали автомати, один десятку, а один кріса, всі були середнього росту, йшли з Катербурга на Завалля. (Про те, що вони галичани і що йшов зі Сашком, я не писав, бо не хотів мішати Сашка до цієї справи.) 

2 червня 1947 р. зайшов увечері до Гордуна, де застав знакомих повстанців: Довгого, Василя і Дем’яна. Вони почали мене питати, за що я був арештований, як живу. Я говорив, що як була засідка, то Іван сказав, що я був на цій засідці з бандитами і тому арештували. Дальше ще питав, що розпитували, чи мене били, і як я втік. Я розказав, що били і коли зачинили на двоповерховому домі в районі, я втік через вікно. Після цього скривався по людях. Тоді я просив їх, щоб забрали мене зі собою, але вони сказали, що мусять ще з кимось говорити, а зараз скриватися самому. Дальше сказав в чому вони були вдягнені, та яку мали зброю, були у військовому, 2 з автоматами і з десяткою. Всі були в кашкетах. Залишив я їх в Гордуна. Коли перебував у Сапіги Микифора, то стрічався з Володькою, якого розпитував, що робить та чи не бачив повстанців. Він відповів, що пристав у зяті до Сапіги М. і господарює з жінкою як всі господарі, а повстанців не бачив. Коли ховався я в корчах за Гордуном, то завважив, що опівночі зі сходу на захід переходило чотирьох людей у віддалі 400 м. від мене. Мартинюк  «Дуб”.

 Вдень 30.7.47 р. я пішов до Стельмащука. Записку сховав у кашкеті і, присівши, передав Стельмащукові. Він сховав у кишеню і після цього ми говорили про різне – він питав, як моє життя, я розповідав, про родину і т.п. Побувши в нього з 10 хв. відійшов до Бадовського. В Бадовського я був тільки один день. Тоді мала прийти мама, чи щось, не пригадую. Опісля пішов до Андріяна. В Андріяна пробув щось зо три дні. За той час помагав йому при праці в полі (ходив полоти і т.п.). Його я питав про те, чи не говорив про мене з повстанцями нічого. Він відповів, що з того часу як йому я це говорив, він повстанців не бачив і нічого не говорив. По трьох днях перейшов у Каменщину. Переходив удень. Коло Петра я скривався цілий тиждень. За той час не помітив нічого, лише розпитував Петра, чи не стрічався з повстанцями, але відповів, що нічого не бачив і не знає.  З Каменщини я пішов до жінки Стельмащука, щоб спитати, чи нема Стельмащука. Вона сказала, що скоро повинен бути і я пішов у корчі біля Гордуна. Харчів дала мені жінка Стельмащука. В цих корчах я пробув до 15 серпня. За той час не помітив нічого. 

15. серпня 47 р. вдень я пішов до Стельмащука від якого одержав записку від Сорокіна. Її сховав у кашкет, поговорив пару хвилин зі Стельмащуком на буденні теми й пустився йти до Вітенка. Подорозі прочитав записку. Сорокін писав:

 “ Листівка  Листівка числа 15 серпня, 1947 р. получити другу Мартинюку Дубу. Слідити коло Гордуна. Заходити до хати до нього і сусідів, робити засідки вночі, чи ще не будуть ходити. Прослідити обов’язково на цій дорозі, що веде з Катербурга на Завалля, де стрічав 4ох повстанців. Слідити кожну хату, куди повинні заходити повстанці, щоб обов’язково очистити хутір від бандитизму. Через тиждень (22.8.) буде стріча біля Гордуна, біля корчів (він місцевість знав) о 12 год. ночі. Начальник НКГБ.” 

Прочитавши цю листівку, я порвав її і пішов до Вітенка, думаючи, прослідити поблизу згаданої дороги. Крім цього думав щось випитати. У Вітенка пробув тільки один день. Не пригадую, що за причина була. Не довідавшись нічого пішов до Кривчуна (ім’я не знаю, колись стрічався з ним, він пригонив до нас свинoматку до кнура та бачив його на пасовиську). Його я просив, щоб прийняв мене на роботу й той час перебуду. Зайшов я до нього, щоб дещо його розпитати, та мати краще познакомленого чоловіка. В нього я був 3-4 дні. За той час говорив з ним про повстанців, але він сказав: “Де хлопче, що ти? Де ти їх тут побачиш. Я від коли тут, то ще їх не бачив.” Коли він мені таке сказав, я подумав дійсно, що тут нічого нема, побув в нього щось з 4 дні й тоді пішов у корчі коло Гордуна, бо зближався реченець стрічі зі Сорокіним. Тут пробув до 22.8.47 р., але не замітив і не довідався нічого. Тоді вже були яблука і сливки, отже я був більше зайнятий тим, як слідженням. За ніч наношу собі в корчі овочів і їм цілий день та сплю.

 22.8.47 р. ждав на Сорокіна в цих самих корчах. Опівночі запримітив, що йдуть військові, я вийшов і ми стрінулися. На стрічі він розпитував мене, чи я слідив по тих людях, що він писав, що вислідив. Я говорив, що слідив, але не вислідив нічого.  Тоді він сказав, що буду сидіти на засідці біля Гордуна біля пасіки в саду. Мені сказав піти поміж хати й дивитися, чи дехто не буде ходити. Надоднем він сказав, щоб піти десь на день, а слідуючої ночі знову стріча о 12 год. ночі на старому місці. За той час казав розпитати людей, чи декого нема. Тоді він сказав, що йде в Горанку, а я пішов назад у корчі. Вдень я ходив по корчах, та до Гордуна і до Микифора за харчами, але вони про засідку нічого не знали. Я також про це мовчав. За день я не довідався нічого. 

23.8.47 р. о 12 год. стрінувся знову зі Сорокіним. Тут він знову післав мене в розвідку між хати, а сам з бійцями (около 8 осіб) робив засідку в Гордуновому садку. В цю ніч я знову нічого не довідався, хоч ходив потихо та заходив до Левчука Володимира, Шевчука Володимира, був біля своєї хати (думав, що може хтось буде переходити долиною, а крім цього мені було цікаво подивитися на свою хату). Надранком знову прийшов до Сорокіна, який сказав, щоб йти дальше і крутитися на хуторах, бо через день знову буде стріча на цьому самому місці й знову буде засідка. Куди йде сам не казав і я не довідався опісля про це. Я дальше сидів у згаданих корчах та слідив, що робиться кругом. Слідив день і цілу ніч, але не помітив нічого. Заходив також до Гордуна, однак він не сказав мені нічого.

 25.8.47 р. опівночі я втретє майже підряд стрінувся зі Сорокіним. Його група була майже в тому самому складі. Він питав, що я довідався, але я не довідався нічого і так я йому сказав. Цей раз я вже нікуди не ходив, а крутився по Гордуновому саду. Надранком Сорокін сказав мені дальше слідити біля Гордуна, Шевчука Володьки і Сапіги М., а сам сказав, що йде у В. Фільварки. Крім цього говорив, щоб слідити по інших місцях, в яких щось запримітив раніше. На цій стрічі дав мені також 135 карб. При цьому сказав, що платить мені за минулі місяці. Відносно роботи сказав, що як буду краще робити, що як видам цих повстанців, що підписався видати, то дасть більше від себе та тих 5000 карб. Наприкінці розмови сказав, щоб на день відійти з цього місця, бо вдень буде шукати за мною по Заваллі. Після стрічі я відійшов до Бадовського на Горанщину. До дядька я пішов тільки тому, що треба було зі Завалля вийти, а там я міг стрінутися з мамою, бо взагалі це була родина то краще було бути як у чужих. Вдень я довідався від людей, що на Заваллі був Сорокін і арештував Шевчука Володимира, якого забрав у район. Більше в дядька не було нічого цікавого і я після полудня пішов до Собка Захара на Кушлинський хутір. Тут мені сказали, щоб втікати, бо Сорокін арештував Володьку і може мене зловити. Я пішов у Каменщину.  В Каменщині перебув в корчах. Харчувався у Ромашевського Петра. Коли стрінувшись з ним я розпитував чи не бачив повстанців, чи не говорив про мене, він сказав, що бачився, але не говорив, бо вони не мали часу. Більше про них не говорив нічого. По тижневі часу перебування в Каменщині, я перебрався в корчі біля Гордуна, щоб слідити за вказаними хуторами. В тих корчах я просидів около тиждень часу, але не бачив нікого. Ніхто не заходив з чужих ні до Гордуна, ні до Сапіги, а також вночі не бачив, щоб хтось переходив поблизу. З тих корчів я перебрався до Панчука Трохима на Горанський хутір Корчунок. В цього Панчука я пробув 2 тижні часу. За той час був трохи в нього, трохи в його сестри і помагав дещо робити. Про повстанців з розмов я не довідався нічого, лише одного вечора, коли був ще надворі й було дуже місячно, бачив, як дорогою з Горанки на Каменщину йшло 8 чоловік озброєних мужчин. Через три дні після цього я подався на Каменщину, бо сподівався, що це йшли повстанці й хотів переконатися, розпитуючи Петра до якого, на мою думку, вони повинні були заходити, бо він з ними знався. Стрінувшись з Петром, я розпитав його, чи заходили до нього повстанці чи ні, але він сказав, що не заходили і не бачив. Тоді я сидів вночі у корчах і під час цього бачив, як долиною переходило около 8 осіб озброєних з Кушлинецьких хуторів в сторону Каменщини. До кого заходили я не бачив, бо там хати рідко й вони зараз увійшли між корчі у дубину. Побувши в Каменщині тиждень часу, я перейшов на Кушлинський хутір, думаючи, що там щось довідаюся, тим більше, що з цього напряму вийшли згадані раніше люди, про яких я думав, що це повстанці. На Кушлинщині я зайшов до Собка Захара. В нього пробув три дні, але не довідався нічого. Коли я звечора по трьох днях переходив від Собка до Вітенка, то помітив на схрещенні доріг з Катербурга на Горанку і з Завалля на Горанку 5-ох повстанців (я не знав напевно, але догадувався), які ішли на Горанку. У Вітенка переночував і рано пішов на Завалля до Стельмащука, щоб розпитати жінки коли буде Петро. Вона сказала, що має бути зараз другого дня. Я вернувся знову на цей сам Кушлинський хутір, заліз у корчі дубини недалеко рова (близько Захара), де я переночував і на другий день знову пішов до Стельмащука, щоб переконатися дійсно чи він буде. Його я вже застав. Він нічого мені цікавого не сказав, я в нього пообідав, а після обіду виліз на горище i написав записку такого змісту: 

 “ – Листівка Листівка числа 1.10.1947 р. получити начальнику НКГБ. Перебуваючи на хут. Корчунок, бачив як дорогою у віддалі 400 м. з Горанки на Каменщину йшло около 8 озброєних людей. З Кушлинського хут. на Каменщину також переходило 8 осіб озброєних мужчин, я бачив коли був за хут. Каменщина. Коли був у Собка Захара і переходив о 10 год. вечора до Вітенка Івана, також бачив 4-ох людей озброєних, які переходили дорогою з Катербурга на Горанку. Мартинюк  Дуб.”

 Цю записку завенув у чистий папір (не клеїв) і передав Стельмащукові П. Після цього попрощався зі Стельмащуком і пішов на Кушлинські хутори.»

Продовження буде.

СТАТТЮ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ  КРИВОКУЛЬСЬКИЙ