Шість років зі зброєю в руках проти окупантів повстанця “Чайки” з села Лози, що на Тернопільщині

В історії загалом ніхто і ніщо, як відомо  ніколи не забувалося і не забувається. Хоч часто намагалися і намагаються приховати правдиві факти, але рано чи пізно правда всіма силами пробивається в людській памяті і тоді перед нами постають, зворушливі і повчальні долі людей, котрі у складних життєвих ситуаціях гідно перебули різні випробування, зберегли людську гідність і високі моральні риси. Життєва доля Лукащука Платона Митохоровича «Чайки» одна з переконливих підтверджень цього. Шість років з зброєю в руках боровся за Вільну, Незалежну Україну. Боровся з ворогами, які захопивши наші землі хотіли поставити весь народ на коліна. Та не могли поставити, бо такі як «Чайка» не дали цього зробити. Не став на шлях зради, не перейшов служити ворогам, а боровся до останнього пострілу.  Але він вірив у майбутьнє свого народу. А в цей час, а саме у 1946 році йшла жорстока боротьба між окупантами та вояками УПА на Вишнівеччині. Влада всіма силами намагалася винищити місцевих людей, які не підкорялися їм. Одним із таких заходів було масове вивезення людей в Сибір. Адже боївака повстанців де перебував “Чайка” діяла в селах Манево, Бодаки, Лози. Кожний день бойові дії, кожна людина проти окупантів, і що тоді робити ворогам? А взяти і вивезти всіх людей в Сибір, а на їх місце заселити з Росії. І розпочався психологічний тиск на місцевих жителів, щоб хоч декілька з них підписали заяви на добровільне вивезення в страшний російський край. Погрози, шантаж, примушення підкоритися окупаційній владі принесли результати. А це все робилося на очах “Чайки”.

(З архівних документів)

Міністерству Внутрішніх Справ Української Радянської Соціалістичної Республіки генерал-лейтенанту Строкату

ЗАЯВА жителів села Манево і Бодаки, Тернопільська область Вишневецький район.

Доносимо до відома МВС УРСР, що села Бодаки і Манево бажають пересилитися в східні області Сибіру на нові оселі. Причини переселення –густота населення, на одну людину припадає пересічно 0,75 сотих гектара землі. По друге, дуже розповсюджені банди УПА, ОУН, СБ і найбільше переховуються в Бодаках, Маневі і Чайчино. Під натиском великого терору банд населення не може видати зовсім органам Радянської влади бандитські сховища. Отож населення сіл Бодаки і Манево вирішили просити МВС УРСР генерал-лейтенанта Строката пересилити ці села в Акмолинську область або в Красноярський край для вільної праці в колгоспах. Коли взяти дані на 67832 душ, що налічується в Вишневецькому районі 27 чоловік у колгоспі і то стоїть гарнізон МВС у будинку колгоспу для охорони. Не відкажіть нашої просьби, очікуємо відомості якнайшвидше. На зібранні присвяченому переселенню, обрали уполномочених від Бодак – Тисчук Яков Іванович, волохата Аліксандра Яковлівна, шандрук Ігнатій Григорович, від Меніво – Бойко Юхим Петрович, Шляпский Володимир, Горошко Марія Сибастіянівна. Ці уполномочені повинні подивитись, оглянути землі назначені урядом в областях Сибіру та за згодою МВС УРСР евакуюватися в цілому 2500 душ людей, 220 пар коней, 503 корови, 400 овець 200 штук іншої худоби та увесь інвентар сіл (господарський). Заява прийнята на мітингу, присвяченому переселенню одночасно. За Бодаки Голова с/р Рижанський Волохата А., Тимчук, Шандрук За Маніво. Горошко, Бойко Е.Е. Секретар с/с Шляпський.

План переселення

Уповноважені села Бодаки і Манево постановили прийняти план вагонів для перевезення двох сіл з людьми, худобою та інвентарем. 3 ешелони по 70 вагонів -210 вагонів Назва вагонів Пасажирських 5 Пульманівських 182 Площадок 43

Коли МВС УРСР погодиться прийняти від наших сіл худобу, машини, зерно, та інвентар на державний склад, а нам взамін дати на місці переселення все це котре буде здане. Тоді нам старчить один ешелон, 5 вагонів пасажирських 65 вагонів пульманських. Коли допоможе нам Батьківщина, так ми надіємося бути на місці переселення в жовтні місяці 1947 року. Будинки, які залишима можна передати державі за це переселення та перевезення. Наші погляди щодо переселення кончоні. Очікуємо інформацію та наказу генерал-лейтенента МВС УРСР Строката.

За Маніво Голова с/перес комісії Горошко За Бодаки Голова с/перес комісії Тимчук 16.05.1947 року.

Не вийшло окупантам цього зробити. Бо знали вони що ці села де десятки молодих хлопців, вояків УПА так не здадуться, Побоялися вивезти, бо знали що є десятки, а стануть з зброєю в руках сотні під стяги «Сокола».

Разом з «Чайкою» були в боївці «Борис» і «Максим”.

(З архівних документів)

27 квітня 1948 року районовий референт СБ Вишнивецького району – “Максим” зі своїм бойовиком другом “Борисом” заквартирував в селі Шили, Лановецького району. Про це було сексотами донесено на РВ МДБ в Ланівцях і до села прибула негайно автомашина з озброєними енкаведистами. Вони оточили та запалили господарство, в якому квартирували два повстанці. Повстанці намагалися пробитися з оточення, та згинули від ворожих куль. Швалінський Петро, псевдо – “Максим” – син рільника, народився 16.7.1920 року в містечку Ланівці, Лановецького району, Тернопільської области. Після закінчення чотирьох класів ПШ, працює на господарстві батьків. В 1942 року вступає в ряди ОУН. В березні 1943 року йде в підпілля та вступає до відділу командирара Яворенка, де займає пост ройового. Згодом переходить до штабу командира Крука. За час перебування у відділах, бере участь в рейдах на СУЗ. В травні 1943 року повертається до теренової праці та працює комендантом поліції при районовій екзекутиві. На цьому становищі працює до приходу большевиків. На початку 1944 року його призначають підрайоновим референтом СБ в Лановецькому районі, де працює до грудня 1945 року.  Обласним проводом призначений районовим референтом СБ Вишнивецького району, в місяці жовтні 1946 року прибуває в призначений йому терен. За час своєї праці в рядах ОУН друг Максим був 4 рази ранений, що відбилось на його здоров’ї, але незважаючи на те, він віддано працював для добра України, поки смерть не перервала його геройського життя. Долинський Яків, псевдо – “Борис” – син рільника, народився в селі Бодаки, Вишнивецького району, Тернопільської области. Хвороба унеможливила йому науку в молодечих роках та грамоти він навчився на вечірніх курсах 1939 року. В 1943 році, як симпатик ОУН, вступає до відділу командира Буланого, а згодом переходить до відділу командира Довбуша. Бере участь в рейдах на СУЗ. Під час реорганізації відділу попадає до командира Бистрого, з ним відходить на СУЗ і там перебуває перехід фронту. Під час переходу фронту бере активну участь у боях з заград. відділами та отримує поранення. Виліковується при відділі, повертається в свій терен та знову вступає до відділу сотника Сокола. Тут одержує пост ройового. Після великого Панасівського бою, “Борис” стає призначеним командиром диверсійної групи, яка рейдувала в терені району до вересня 1945 року. Зиму перебуває разом з сотником “Соколом”. В 1946 року захворів на туберкульоз кости, згодом однак виліковується та отримує призначений боєвиком при районовому референтові СБ. Під час своєї праці в рядах організаці і лавах УПА прекрасно вив’язувався з доручених йому завдань, завжди був відважним і відданим у боротьбі для Справи України.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ.