Син і батько співпрацювали з НКДБ, щоб урятувати свою родину від висилки в Сибір. Частина третя

№ 75/XI2 Протокол допиту Івана Івановича Деца

 Р 31. Справа ч. : 182/47

 Дец Іван Іванович А/в РО МГБ. Залозці, дня 18.11.1947 р.

 Матеріали, на основі яких взято об’єкта на слідство: 

Протокол допиту. (Мовою оригіналу, продовження.)

« Около 30.5.1946 р. до нас прийшов Ярослав від пров. Руха. Разом з ним прийшов курінний ком. Чорний (високий, около 35 років), політвиховник куріня Чорного – Ярема (старший, лисий) і сотенний політвиховник Бурлака (високий, сухорлявий). Всі вони квартирували 1067 разом з нами в кущах, около 10 днів. Від себе нікого з нас не відпускали і я в той час не мав змоги зайти додому. В селі був, одначе Ярослав не відпустив мене від себе навіть на п’ять хвилин. Політвиховник Ярема часто говорив з нами на політичні теми, про нашу боротьбу, цілі боротьби, яка буде Українська Держава, які бої мали відділи УПА. По десяти днях Чорний, Ярема і Бурлака кудись відійшли. По їх відході я пішов додому і розказав батькові про те, що було в лісі. Другого дня батько ходив до району. Після того більшовики робили на ліс облаву. Я, сподіючись, що може бути облава, разом з Явором і Шведом відійшов в ліс, під с. Обаринці. Там облави не було. У Вертелецькому лісі більшовики зробили облаву й перед вечером від’їхали. Ми вечером пішли до села. В селі люди роз казували нам в який спосіб більшовики проводили облаву. Чи батько доніс більшовикам про ком. Чорного, Ярему і Бурлаку, сказати не можу. Міг донести, що є в лісі більше повстанців. Про те, як він сказав, я його не питав. В місяці червні 1946 р. Ярослав забрав Явора, Крука й мене і всі ми пішли до с. Білоголов, Залозцівського рну. В лісі лишився Швед, Микита. Гармаш був в той час хворий на тиф і лежав в селі. Потапа пров. Рух кудись забрав. Квартирували ми в криївці на полі. Там були около двох тижнів. Ходили до сіл: Нетерпенці, Білоголови, Бзовиця, Оліїв, Білокрениця. В тих селах збирали матеріали до звітів. Всіх інформаторів в тих селах я знаю. Прізвища батькові не подавав. В селах збирали також харчі. В яких господарів, не пригадую собі.

 Дня 1.7.1946 р. Ярослав Явора й мене відіслав знову до с. Вер телки. Дав нам завдання викопати криївку у Вертелецькому лісі. Того самого дня я зайшов додому по білля. Батькові розказав де був і що робив за останніх два тижні. Батько не записував нічого. Явір в той час був десь в селі. Досвітком я забрав білля, пішов в село, відшукав Явора й оба пішли ми до ліса. Днем в лісі копали криївку. Криївку викопали в шостому кварталі. Кожного вечора заходили до с. Вертелки на вечерю. На початку місяця липня 1946 р. у Вертелецькому лісі відбувся військовополітичний вишкіл. Вишколом проводив ком. Чорний і політвиховник Ярема. На цьому вишколі було около 60 курсантів. Це були самі підстаршини і старшини з куріня ком. Чорного. Що буде вишкіл, ми скорше не знали. Ком. Чорний пішов до ліса, забрав нас і ми квартирували разом з курсантами. Харчі для курсантів брали ми з села Вертелки. В селі був Потап і Микита. Вони збирали харчі (Потап  і Микита прийшли в терену, кілька днів перед вишколом). В час вишколу до ліса прийшов Ярослав. Квартирували разом з нами. Щовечора Ярослав забирав Явора й мене та йшли ми до села по харчі. Ярослав не відпускав нас нікуди. Швед постійно квартирував в лісі, з курсантами, був трохи хворий. Курс тривав около тижня. Курсанти розійшлися і ми пішли в село. Зайшов я додому і розказав батькові, що в лісі були підстаршини і старшини з куріня ком. Чорного. Було їх около 60ть. Ком. Чорний і політвиховник Ярема проводили з ними вишкіл. Кілька днів після того більшовики зробили облаву на село Вертелку. В облаві згинув бойовик Микита, що відступав з села, разом з Потапом, до ліса. В лісі більшовики облави не робили. Знали, що в лісі нікого немає. В половині місяця липня 1946 р. кущевий Ярослав, Потап і Крук відійшли кудись, Микита згинув, а нас чотирьох залишилися: Гармаш, Швед, Явір і я. Кущевим на нашому терені пров. Рух назначив дг. Вітра (хто Вітер, не знаю). До куща Вітра в той час належали: Горошок, Жар, Залізняк, Явір, Швед, Гармаш і я. Про перших трьох не можу сказати нічого, бо не знаю. Бачив їх тільки деколи на стрічах. Де перебував Вітер, не знаю. Нас чотирьох (Гармаш, Швед, Явір і я) дальше перебували у Вертелецькому лісі. Кушевий Вітер назначив мене відповідальним за звено. Вітер дав мені завдання збирати інформації до звіту з с. Вертелки. Більш жодного завдання мені не давав. Всі чотири кожного вечера заходили ми до села, квартирували майже в кожній хаті. Більшовики жодних акцій не робили. На початку місяця серпня 1946 р. кущевий Вітер до нашого звена долучив ще дг. Білого, що був ранений. Вітер дав мені завдання опікуватися дг. Білим. Як прийшов Білий, ми вже постійно кварти рували в лісі, в криївці, що була в шостому кварталі. 

Около 5.8.1946 р. я дістав записку від райпровідника Руха, що він прийде до нас на стрічу. В записці пров. Рух повідомляв мене, щоб постаратися харчів для 15ти осіб на три дні й дня 8.8.1946 р. прийти на стрічу до нього. Стріча мала відбутися коло нашої криївки в лісі, в шостому кварталі. Дня 8.8.1946 р. пров. Рух прийшов на стрічу до нас. Зараз друго го дня я був в селі й сказав батькові, що до нас прийшов пров. Рух і буде три дні, в лісі, в криївці. Пров. Рух три дні не був, а тільки один день. Як пров. Рух відійшов, я пішов до села й зайшов додому. Бать кові сказав, що пров. Рух вже відійшов. З ним був кущевий Вітер. Другого дня батько ходив до району.  Ми дальше перебували в лісі. В криївці постійно сидів Білий і Гармаш. Білий не міг ще ходити, а Гармаш ще не виздоровів добре після тифу. Швед, Явір і я постійно квартирували наверха, в лісі. Кожного вечора заходили до села, брали харчі в господарів для Білого і Гармаша. На вечерю заходили до своїх домів (кожний до свойого). Часто заходили ми разом до мойого дому. В мойому домі був кооператив. Ми брали папіроси, мило, одеколон, цукерки і т.п. Грошей за це не платили. Батько брав це на свій рахунок. Може й про це знало і МГБ, бо батькові ніхто уваги не звертав про це. Ми забирали більшу частину товарів, що приходили до кооперативу. Осінню 1946 р. Явір відійшов. Нас залишилось чотири. В місяці листопаді 1946 р. я стрінувся з Явором в с. Вертелка. Стрінувся випад ково, коло його дому. Він був тільки сам. Явір оповідав мені, що його пров. Лютий покликав на слідство. На слідстві говорив йому пров. Лютий, що він агент. Вимагав, щоб він признався до своєї агентурної роботи. Явір до агентурної роботи не признався, бо її не робив (так говорив до мене Явір). На слідстві його сильно побили, так, що з нього злізла шкіра. Говорив також, що тепер буде скриватися сам, і перед повстанцями, і перед більшовиками. Оба ми говорили коротко. Попрощалися і розійшлися. Почувши це від Явора, я боявся, щоб мене також не взяли на слідство. Я сам уважав, що можуть мене повстанці підозрівати в агентурній роботі, бо більшовики часто покликали батька до району, а часом батько сам ходив. Я навіть сам не раз думав, що, якби мене питали повстанці чого батько ходить до району, то я оправдував би тим, що батько є крамарем і його покликають до райбази, або він сам ходить туди. В місяці листопаді 1946 р. ми викопали дві криївки в с. Вертелка. Одну криївку в Ярошевської Зофії (тітка бойовика Шведа), а другу в Ярошевського Михайла. До першої криївки вхід був на стежці, в садку, а до другої – на стежці, на городі. При [кінці] листопада 1946 р. кущевий Вітер відійшов кудись. Кущевим нашого терену пров. Рух назначив дг. Потапа. До куща Потапа належали ті самі люди, що й до куща Вітра. Де перебував Потап, не знаю. Він стрічався з нами в с. Вертелка часто. Сріч нам не визначував, бо добре знав, де нас можна відшукати. Знав наші криївки. Нас чотирьох (Швед, Гармаш, Білий і я) залишились в с. Вертелка. В криївках не квартирували. Завданням нашим було збирати інформації до звіту в с. Вертелка. Жодної іншої оргроботи не робили. Кожного дня квартирували ми в іншій хаті. Додому заходив я кожного вечора. Цілу ніч ходили ми по селі, хто куди хотів, а досвітком відшукували  одні других і заквартировували разом. Кожний з нас мав в селі свою наречену й до неї йшов. Вполовині місяця грудня 1946 р. впав сніг і наверха було зле квартирувати. Білий настоював над тим, щоб йти квартирувати до криївки. Щоби він не сказав Потапові, що я не хочу йти до криївки, я мусів його послухати, хоч він мені підпорядковувався. Зимою 1947 р. стріч з Потапом ми не мали. Робили те, що хотіли, один дивився на другого. Мені не раз приходила думка, що такий стан неможливий. Думав я, що за це хтось мусить відповідати. Жодної контролі не було, і я вважав, що про це ніхто не довідається, бо кожний з нас робить то саме і буде боятися комусь сказати. В місяці січні 1947 р. до села Вертелки прийшов дг. Переможець. Він прийшов з Потапом. Переможець (прізвище – Деревянко) приніс записку від пров. Руха для мене. В записці пров. Рух повідомляв мене, щоби я разом зі звеном підпорядкувався дг. Переможцеві. Звено я передав, Переможець запитав мене про обставини в селі, забрав з собою Шведа й відійшов. Гармаш, Білий і я пішли до криївки в Ярошев ської Зофії і там квартирували. Переможець з Шведом квартирували також в с. Вертелка. В кого, не знаю. Їх кожного вечера стрічали ми в селі. Переможець не давав нам жодних організаційних завдань. Він, так само, як і ми, ходив по селі, бив господарів, як не хотіли дати йому горілки. Всі люди його боялися. Говорили, що він без причини може чоловіка вбити. В місяці лютому 1947 р. ми перейшли мешкати до криївки в Ярошевського Михайла. В цій криївці сиділи ми до початку місяця квітня 1947 р. В місяці квітні 1947 р. викопали ми криївку в Павлусик Марії в с. Вертелка. Це зробили ми за ініціативою Білого. До тої криївки перейшли мешкати. Переможець з нами ніколи не квартирував. В криївці були ми тільки ніччю, а днем сиділи в хаті. Кожної неділі і свята ходили днем по селі. Ходив також і Білий. Він спочатку здержував нас, щоб ми не ходили так, а відтак, як бачив, що більшовиків ніколи не має, і сам ходив. По селі ходили без зброї (ми оба з Гармашем, а Білий, як йшов в село, то брав гранати й пістоль). Ходили разом з місцевими хлопцями та дівчатами, пили горілку, співали і т.п. Нераз я був зовсім п’яний і нічого не пам’ятав. Пригадую собі, що в третій день Великодних свят я впився і ходив по селі. На дорозі впав і мене люди занесли до хати. В хаті перележав я до вечора, а вечером пішов в село. Переможець, що відповідав за нашу групу, робив те саме. Днем їздив ровером по селі та возив сільські дівчата. П’яного, одначе, його я не бачив ніколи. В місяці червні 1947 р. кущевий Потап написав записку до Переможця, щоб з села ми вибрались до ліса й там квартирували. В селі заборонив квартирувати. По кількох днях ми пішли квартирувати до ліса. Переможець наказав мені, Гармашові й Білому викопати криївку і в ній квартирувати. Криївку ми викопали в шостому кварталі. В ній тільки спали. Кожного дня ми стрічалися в лісі з Переможцем і Шведом. Кожного вечера ходили до села на вечерю. В селі були цілу ніч. По селі ходили одинцем. Досвітком, як третій раз піяли когути, ми всі сходились на подвір’я Сиротюка Івана й відходили в ліс. Два рази в місяць Переможець з Шведом йшли на стрічу до пров. Руха. Де була стріча, не знаю. В місяці червні часто стрічались ми з кушевим Потапом в с. Вертелка. Потап ходив з бойовиками Ігором та Чиром. Де вони квартирували, не знаю. Думаю, що квартирували в с. Вертелка й тому Потап нас вигнав з села. Як стрічались ми з Потапом, він звертав нам увагу, щоб ми не ходили одинцем, не пили горілки і т.п. Наказу ми не слухали, бо він робив те саме. Кожного вечера він заходив до голови сільради й там, з головою сільради та секретарем, пили горілку. Як не вистачало горілки, Потап писав записку до когонебудь з господарів, щоб дали йому літру чи пів горілки. На записці підписувався “Старий”. Потап також ходив сам, а бойовиків залишав в якійсь хаті. Люди в селі говорили, що він мав полові зносини з одною служницею в с. Вертелка й заразився трипром. Переможець Потапові не хотів підпорядковуватися і наказував це нам. В місяці липні 1947 р. до звена Переможця пров. Рух прислав дг. Вірного (з с. Олієва). Вірний ходив постійно з Переможцем. В тому ж місяці Переможець забрав Білого до себе, а ми залишились вдвох з Гармашем. Дальше щовечера ходили до села, а днем харчі до ліса виносили нам наші родичі. В місяці серпні 1947 р. наше звено дістало завдання робити засідки на МГБістів, МВДистів і партійних. При кінці місяця серпня ми два рази робили засідку під селом Обаринцями, Великогли бочоцького рну. На засідку казав іти Переможець. Він ніколи наперед не говорив куди підемо. На початку місяця вересня 1947 р. Переможець зловив в селі Вертелка суддю Бабіч, разом з її братом. Вона приїжджала до села робити збори. Переможець довідався про те, пішов в село, зловив її і привів до ліса. Обоє були без зброї. Переможець дав доручення мені й Гармашові стерегти брата Бабіч. Його держали ми тиждень, а відтак прийшов Переможець і казав його застрілити. Райсуддю Бабіч  держав Переможець в своїй криївці та хотів передати до пров. Руха. Стрічі до пров. Руха не було й він по двох тижнях її застрілив. 

Дня 27.9.1947 р., днем, Переможець зібрав всіх нас, сказав вичистити зброю, бо вечером кудись підемо. Ще передвечером пішли ми під село Обаринці, Великоглибочоцького рну. Тут Переможець сказав, що робимо засідку на більшовиків. Машина з більшовиками має їхати від напряму с. Вертелки. Дав кожному з нас завдання і ми залягли. Мені дав завдання стріляти по кабіні шофера. Вогонь мали відкрити після його наказу. Вже як смеркло, машина над’їхала і на ній більшовики. На наказ Переможця всі ми відкрили вогонь. Я стріляв в напрямі машини, одначе чи поцілив, не знаю. Переможець стріляв з кулемета, а, як кулемет “затявся”, стріляв з свойого автомату. Другого дня люди говорили, що було вбитих 5ть більшовиків (між ними майор). В місяці жовтні 1947 р. до нашого звена прийшли дг. Нечай і Крук. Переможець поділив звено на два звена. До першого належали: Переможець, Швед, Вірний і Білий, а до другого: Крук, Нечай, Гармаш і я. В місяці жовтні 1947 р. перейшли ми квартирувати знову до села. Квартирували по хатах. Квартирували ми до часу, як до нас прийшов пров. Рух і покликав мене сюди. Як я відходив, то вступив до дому по білля. Батька вдома не було, бо того дня якраз покликали його в РО МГБ. Матері я сказав, що відходжу з райпров. Рухом в другий терен. Кінцеві завваги об’єкта : “На початку я старався вас обдурити. Думав обдурити тому, щоби не всипати свойого батька. Переконавшись, що мені це не вдасться, рішив розказати вам правду. Ви може думаєте, що я і цей раз вас обдурую. Одначе візьміть до уваги те, що я на рідного батька брехні не складав би, щоб він не терпів. Зараз відчуваю ненависть до батька, бо він мене затягнув в цю роботу. Оба ми співпрацювали з більшовиками тільки тому, щоб цим рятувати свою родину перед вивозом на Сибір. Матір і сестри про нашу агентурну роботу не знають нічого. Покличте батька й він вам розкаже коли, що і кому доносили. Щиро говорю вам, що, кому він доносив, мене не цікавило. Якщо зізнання батька буде інакшим, як моє, то за це можете розстріляти мене і його. Розбіжність може бути хіба в деяких словах, але взагальному він повинен скласти вам таке саме зізнання.  Про всю роботу, що була в нас, я батькові розказував, хоч, за час мого перебування в підпіллі, майже нічого не робив. Чи все те, що я розказував батькові, він розказував більшовикам, ствердити не можу. Міг дещо забути батько, бо ніколи цього, що я говорив, не записував “. Заввага 678: Об’єкт був дуже слабо інтелектуально вироблений. Як слідчий запитав його, як відрізняє він більшовиків від нас, того він пояснити не міг. Був майже неписьменний. Батько співпрацював з більшовиками ще від 1945 р., як підписав заяву співпраці. З об’єктом більшовики могли не контактуватися тому, що й без нього, напевно знали точно про роботу цього звена. Об’єкта могли держати в запасі, щоб до активної роботи втягнути його тоді, коли він їм буде помічний. Для звена, в якому був об’єкт, спеціально не давалось жодних оргдоручень. Постій, дня 27.11.1947 р.»

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ