Як боровся з окупаційною владою вчитель Вишнівецької школи Леонід Григорович Стефанський. Частина третя

24 червня 1941 року. На Вишнівеччині окупаційна комуністична влада розпочала мобілізацію і багатьох викликали у воєнкомат. Багато тікало, але і тут енкаведисти намагалися переловити біженців. Так 27 червня 1941 року вони затримали Міцерського Миколу (містечко Вишнівець, Збаразького району) і доправили у свою катівню. Там були ще заарештовані Радковський Ясь, молодий поляк, член ОУН, молодий хлопець з Чеснівського Раківця та інші, десь до десяти полонених. Озвірілі енкаведисти знущались над живими людьми, показуючи свої силу. У другому приміщенні буди полоненні, які чули страшні мучиницькі крики і їх чекала така сама участь Але хтось на дворі з енкаведистів крикнув що наближаються німці, і звірі кинулись тікати. Через пів години вишневчани виламали замки на дверях катівні і побачили що робили “визволителі” з нашими людьми. Зайшов молодий хлопець і побачив свого замученого брата, з мить він посивів. Цілий день коло цієї Вишнівецької тюрми стояв страшний крик родичів загиблих. Такого звірства люди ще не бачили. 

 

А вже 7 липня Вишнівчани  урочисто зустрічали нових «визволителів». На зустріч окупантів зібралося до триста жителів Вишнівця та навколишніх сіл. Перші німці прибули до Вишнівця 2 липня. Німців зустрічали як визволителів, традиційно з хлібом та сіллю. Адже жителі Вишнівеччини сподівались, що з німцями буде краще ніж з безбожниками комуністами, і замість дикого більшовицького знущання та свавілля заведуть у нас європейський порядок. У перші дні липня з еміграції повернулися керівні та рядові члени ОУН.

Це що я побачив і почув, не передати і не описати. У всіх селах Вишнівеччини варвари-комуністи закатували багато молодих хлопців і дівчат, а по селах дуже багато. Але німці також розпочали з вбивства. Вже воєнна бригада з Кременця, яка прибула  9 липня 1941 року провела 12 липня розстріли євреїв-комуністів та декількох вишнівчан в кількості 35 чоловік. Вони були за радянської влади членами компартії та керівниками у містечку.  Фронт пройшов, а по місцях лишалося німецьке керівництво, яке було непридатне для військових дій, тобто ті які мали поранення, або невиліковні хвороби. Вишневецька комендатура мала своє вище керівництво у Кременці, а ще вище у Львові.  У Вишнівці вже була з приходом німців сформована поліція з шести чоловік. Через декілька днів з Кременця прийшов лист про створена поліцейської бригади з 25 чоловік. 29 липня знову приїхала з Кременця бригада солдат і розпочали масові арешти євреїв. Німці вже мали конкретні данні, кого заарештувати. Їм вже тоді помагала поліцейська бригада. А інформацію про євреїв давали самі вишневецькі  євреї. Коло чотирьохсот їх вистроїли вище синагоги, коло Вишневецької ратуші і повели в Румалів Яр. Там їх розстріляли. Полоненими було і декілька місцевих комуністів з навколишніх сіл. Ще була акція розстрілу 4 вересня 1941 року. Німці заарештували до сотні євреїв та розстріляли. Участі в розстрілах місцева поліція не брала. Розстрілювали кременецькі представники гестапо. У вересні 1941 року було ліквідовано місцеву поліцію. А в листопаді було створено ШУЦМАНДШАФТ (німецьке оборонне товариство) а ВОЛОШИН був назначений комендантом Вишневецкого куща. Вся жандармерія розміщалася у замку. 

В середині серпня у Вишнівці відбувся великий мітинг на якому було дуже багато людей з усіх сіл Вишнівеччини. На мітингу майже всі виступаючі вихваляли німців і дякували їм за визволення від більшовицького ярма. Я не міг це спокійно слухати. Як можна так дякувати і стати знову на шлях рабства вже німцям. То були рабами царської Росії, то польській владі, то більшовикам, а тепер німцям. А чому не жити вільно? Але раб завжди буде рабом. Він завжди буде боротися не за свободу, а за нового пана. І таких вишнівчан багато. Десятками полізли в німецьку поліцію. Я добре згадую Чорного Василя з Мухавця. Він також був в ОУН і дружив з поляком, також членом ОУН Радковським Ясьом. Радковського закатували більшовики і  Чорний Василь також виступив на мітингу і запропонував зібрати кошти і встановити пам’ятник жертвам, закатованим енкаведистами в червні у Вишнівецькій тюрмі. Гроші швидко зібрали і пам’ятник був побудований. На жаль прийшли знову червоні окупанти і в літку 1944 року зруйнували. Я дуже засуджував утворення у Вишнівці “ГЕТТО”. А ще більше тих, що пішли служити німцям в поліцію і стали охоронцями “ГЕТТО” З 16 березня аж листопад 1942 року у Вишнівці було єврейське «Гетто». Тут перебувало понад 4 тис. євреїв з Вишнівецького району, а також біженці з Польщі та Львівщини (загалом близько 5 тис. осіб). Ґетто було утворене протягом десяти днів. Воно було обгороджене дерев’яним парканом та колючим дротом. Першими в’язнями стали кілька сотень євреїв з навколишніх сіл (Лановеччини, Вишгородок та Олескінця). Євреї перебували в жахливих антисанітарних умовах, приміщення не опалювались, не освітлювались і було переповне. Людям не дозволяли виходити за територію «ґетто» і ходити міськими вулицями. Окупанти систематично знущались над в’язнями, створювали штучний голод ( перший місяць для харчування видавали лише 50-70 гр. хліба на людину, а потім і це перестали робити.). Охорона, користуючись цим, спекулювала продуктами продовольства, беручи великі гроші за крихти, які передавали через дріт. Великі торги за єврейське золото відбувалися у ночі. У ґетто поширилися воші та різні захворювання. Кожен день «Юденрат» був зобов’язаний відправляти під конвоєм на примусові роботи від 50 до 70 осіб. Щоденно від голоду та хвороб помирало 30-50 осіб. 11 серпня 1942 року, десятеро есесівців та кілька десятків членів української поліції, що приїхали з Кременця, провели облаву в ґетто. Всіх зібраних євреїв вивозили на вантажівках окремими партіями по 250-300 осіб. за село Старий Вишнівець, де їх розстрілювали в ярах (знищено близько 2 тис. 600 осіб, з яких 600 чоловіків, 1 тис. 160 жінок та 909 дітей). Жертви роздягались до гола і лягали один біля одного. Так розстрілювали через декілька днів знову. Загалом тут загинуло близько 5 тис. євреїв. Після знищення всіх в’язнів ґетто перестало існувати. А після ліквідації євреїв, всі їхні будівлі були ограблені. Ночами місцеві жителі проникали туди і виносили речі, але більшість намагалися знайти коштовності. Несли подушки, одіяла, одяг, ряднами на плечах тягнули все, що попадало на руки. А німці сміялися, поліцейські били своїх земляків палками. 

А тепер про навчання дітей у Вишнівці та навколишніх селах. Організацію навчального процесу очолив ГНАТІВ  МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧ.

У вересні того року мене прийняли на роботу директором Вишнівецької школи і я виконував всі вказівки, які поступали  з Кременця.  Згідно нових програм було багато змін і появились нові предмети. Також були уроки по вивченню Божого закону. Через декілька днів, коли розпочалося навчання в школі, мене викликав до себе староста Вишнівецької Управи Боріченко і сказав, щоб у навчальних класах був Український герб, а саме Тризуб, німецький герб і портрет Гітлера. Мені відразу видали все на кожен клас і я повернувшись до школи та роздав все учителям, які розвісили. В школі я також викладав українську мову і літературу і історію. Під час німецької окупації я проводив уроки згідно програм, які мені подавали з Кременця і користувався підручником професора Кренекевича. Я на уроках розказував про боротьбу українського народу з поневолювачами, про тяжкі часи на наших землях, про славних козацьких гетьманів, про період визвольного руху, про Сімона Петлюру. Але я ніколи не нав’язував  учням націоналістичних поглядів. Вчителі також виконували всі вказівки. Німці ніколи не навідувалися до шкіл Вишнівеччини. Ми  вчителі отримували з Кременця заробітну плату.  З Вишнівця багато працювало вчителями по селах. Всі вони були патріотично налаштовані і пропагували націоналістичні ідеї.

  Вже аж  весною 1942 року ОУН Вишнівеччини взяло під свій контроль освіту.  В Казьмірчука Микити під лісом, відбулася організаційна конференція. Присутніми були: Оса (з надрайону), Кобець (райпровідник Вишнівеччини), Зірка (райреф СБ Вишнівеччини), Клепка (тоді призначений господарчим референтом на Вишнівеччину), Чернець (підрайпровідник ОУН), Сергій (підрайреф. СБ на цьому терені)  і ще може дехто, не пригадую. Вони довгої зброї ще не носили, хоч були у підпіллі, але мали пістолі і нагани. На цю конференцію закликали також і мене. Зібравшись, ми обговорювали ситуацію, яка заіснувала на окупованих німцями наших теренах, а при цьому обговорювали план наступної роботи. На цій конференції Оса призначив Михайла Казмірчука  районним керівником шкільництва на Вишнівеччині та доручив референтуру пропаганди.

На зборах ОУН було розглянуто такі питання:

Відносно шкільництва треба було зробити:

а) провірити, чи всі школи в районі урухомлені; якщо ні, то урухомити;

б) зробити потрібний ремонт шкіл; якщо знищені будинки чи устаткування, то при помочі місцевого населення треба було довести це до порядку;

в) сконтролювати, чи всі діти ходять на науку; якщо ні, то зарядити обов’язкове навчання. При цьому учителям дати зарядження, щоб зробили поіменні списки всіх дітей шкільного віку на те, щоб тих, які не відвідуватимуть шкіл, притягнути до науки;

г) зробити порядок з підручниками; анулювати те, що є в більшовицьких підручниках комуністичне, одночасно поробити старання, щоб дістати старих польських підручників і з них вчити дітей;

д) зарядити збірку грошей, частинно від шкільної дітвори, а частинно від населення, щоб було за що купити шкільне приладдя (спроваджували з Галичини);

 

Одержавши такі інструкції, я пішов у Вишнівець,  щоб переводити сказане на зборах в життя. В першу чергу прийшовши на другий день зробив зібрання батків, зробив виступ, на якому розповів про міжнародне положення та ситуацію, в якій зараз знаходиться Україна і яку поставу повинні зайняти українці відносно німців, більшовиків, поляків. Перевів бесіди з учителями та передав їм інструкції відносно роботи в школі, а головне, щоб якнайбільше освідомити молодь національно, прищепити у них любов до України, до свого народу, а ненависть до своїх окупантів.

(Продовження буде)

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ