Вишнівецька катівня РВ НКДБ і РВ НКВС під час окупаційного періоду

Переглядаючи архівні документи про  патріотів Вишнівеччини, яких затримали і допитували спочатку в РВ НКВС і РВ НКДБ слідчі, задумуєшся, а де їх після допитів утримували і чим годували.

Ось і нарешті знайшлися документи:

Харчування затриманих у Вишнівецькій катівні ( бо інакше назвати це не можна). Денна норма харчування.

Хліб ячмінний найгіршої якості -250 грам

Мясо  2 рази на тиждень  – 10 грам

Ярина суха — 100 грам

Жир -3 грами

Борошно — 15 грам

Риба солона (тріска) два рази на тиждень -50 грам

Крупа ячмінна — 80 грам

Цукор -6 грам

Сіль, вода без норми

У Вишнівці при РВ НКВБ і РВ НКВС утримувалося три  сторожові собаки. Для порівняння публікую норми продуктів для харчування трьох псів охорони приміщень РВ НКВС і РВ НКВБ.

Мясо — 500 грам

Крупа — 400 грам

Борошно -100 грам

Картоплі – 250 грам

Жир -50 грам

Хліб — 400 грам

Отже можна порівняти денну норму раціону полонених патріотів Вишнівеччини яку видділяли їм окупанти і денну норму псам, які охороняли приміщення РВ НКДБ І РВ НКВС. Заарештовани  люди Вишнівеччини тижнями жили в жахливих умовах у непридатних, холодних, сирих, темних підвальних приміщенях римо-католицького монастиря. Обідрані, голодні, хворі, скривавлені під час жахливих допитів, безсилі, змордовані, залякані погрозами. А ставлення у Вишнівецькій катівні  до заарештованих було брутальним, нахабним, безжалісним. Від слідчих були постійно крики, нецензурна лайка, чужинська мова, ігнорування людської гідності, палиця як засіб “активності окупанта” та інші нелюдські засоби ворожої влади мали одну мету — надламати волю полонених вязнів Вишнівеччини, перетворити їх на рабів, калік, щоб стали непридатними до нормального життя. У Вишнівецькій катівні часто утримували до 25 — ти  заарештованих чоловіків та жінок  Вишнівецького району. Розпочала свою діяльність ця страшна катівня 05 жовтня 1939 року під час перших затримань енкаведистами польських поліцейських і проіснувала до кінця 1954 року. Через страшні казамети катівні пройшло більше тисячі полонених патріотів нашого краю. Часто люди не витримували страшних нелюдських знущань і помирали. Серед них були і неповнолітні віком до 18 — років. Мертвих людей у ночі місцеві “стрибки” з їздовим  за вказівкою енкаведистів вивозили возом на польське кладовище або в глибокі криниці колишніх осадніків, або у ліс, щоб замести свої злочинні сліди. Таких вбитих окупантами у Вишнівецькій катівні було більше тридцяти чоловіків, жінок, хлопців і дівчат. Їхні могили безіменні.

“Нема сімї, немає хати,

Немає брата, ні  сестри,

Щоб незаплакані ходили,

Не катувалися в тюрмі

Або в  далекій стороні.”

Т. Шевченко  “Неофіти”.

Але незважаючи на ці страшні катування Вишнівчани знаходили в собі сили і дальше продовжували боротися за своє існування, за звільнення від окупаційного страшного режиму.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ