За проведення навчань з військової підготовки — 20 років каторжних робіт

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

Зеленко Петро Якович. Член ОУН, сотник УПА. Народився 2 червня 1894 року в місті Радзивілів Рівенської області. Проживав в селі Лози Збаразького району Тернопільської області. Заарештований 28 квітня 1944 року Вишнівецьким РВ НКДБ. Слідство проводилось у Вишнівці. Утримувався у ізоляторі (підвальні приміщення Вишнівецького монастиря).

Протокол допиту від 29 квітня 1944 року.

Я, старший оперуповноважений Вишнівецького РВ НКДБ УРСР по Тернопільській області, лейтенант державної безпеки Купріянов допитав обвинуваченого Зеленко Петра Якимовича, 1894 року народження в містечку Радзивілова Рівенської області, українця, безпартійного, не судимого, працівника зв’язку (телеграфіста) у містечку Вишнівець, проживаючого в селі Лози Вишнівецького району Тернопільської області.

“Я народився у 1894 році в селянській сім’ї. Мій батько Зеленко Яків Йосипович мав невелике господарство. У 1902 році я поступив в Вижгородську школу, яку закінчив у 1909 році. В 1910 році я поступив учнем на пошту і в 1912 році здав екзамен на поштового чиновника та отримав направлення на роботу в містечко Горохів на посаду телеграфіста. У 1914 році мене перевели телеграфістом у містечко Вишнівець. Там я попрацював рік і коли розпочалася війна мене забрали в Київ. З Києва потім перевели до Новгород-Волинська де я поступив на дійсну військову службу в 184 піхотний полк та був потім відправлений у Воронежську область. Там я був командиром 43 місячної школи прапорщиків. На початку 1917 року я був призначений в 6 Маріупольський піхотний батальйон, який був відправлений на фронт. На фронті я був до травня місяця 1918 року і після демобілізації повернувся в село Лози Тернопільської області, де займався сільським господарством. У грудні місяці мене мобілізували до війська Петлюри. Там я був молодшим унтер-офіцером в бригаді зв’язку де я перебував до грудня 1919 року. Потім повернувся в село Лози. У 1920 році мене знову мобілізували у Червону армію у відділ зв’язку. Я був командиром роти зв’язку до 1922 року. У 1923 році знову повернувся до села Лози і проживав в селі до 1939 року. Коли у 1939 році прийшли совіти, то мене викликали на роботу у Вишнівець, як поштового телеграфіста. Я попрацював до грудня 1940 року і був звільнений. Потім займався сільським господарством. Коли прийшли німці, то мене призначили на роботу у районні Управі канцеляристом. Там я реєстрував хто народився, хто одружився і хто помер. В мої обов’язки входило створення по селах Вишнівеччини пожарних команд. У Вишнівецькій Управі тоді працювали: Бориченко Андрій Семенович, (був начальником Управи і виїхав з німцями на початку 1944 року), Будний Іван, заступник начальника Управи, Чернецький Олександр Андрійович секретар Управи, житель села Старий Вишнівець, тепер працює секретарем Вишнівецького райвиконкому. Воляніцкий Пилип, житель Вишнівця, бухгалтер Управи, Кружілко Микола Васильович, бухгалтер Управи, житель Вишнівця, тепер працює бухгалтером у управлінні зв’язку Вишнівецького району, Островська Ніна Георгіївна касир Управи, тепер працює у управлінні зв’язку Вишнівецького району, Капленова Ольга Олександрівна, машиністка Управи, тепер працює у Райвиконкомі Вишнівецького району.

У листопаді 1943 року до нас в село Лози прибули невідомі для мене люди, які організували збори для чоловіків віком від 18 до 50 років щоб провести навчання військової справи. Вони пояснили, що проводять кадрову підготовку для створення Української Повстанської Армії. Через декілька днів до мене прийшли місцеві жителі, а саме Брега Петро Григорович та Філінський Каленник Якович, які вручили мені лист, де було написано, щоб я явився в село Бодаки на нараду. Документ був підписаний під псевдо “Куль”. Цього дня я пішов на збори, які проходили на хуторі в хаті Савчука ( жителя села Бодаки). Збори проводив “Куль” – Яцюк Іван. Він пояснив, що являється сотником по п’яти селах навколо села Бодаки і є відповідальним за військову підготовку оргпнізації ОУН, а ми за наказом районованого ОУН, будемо проводити навчання по свої селах. Мене призначили за підготовку проведення військового навчання чоловіків у селі Лози. Мені надали псевдо “Чорноморець” та проінструктували і зобов’язали, щоб я свою роботу тримав у таємниці. Всі чоловіки з якими я мав проводити навчальну військову підготовку повинні мати також клички. Мені дали відповідну літературу, а саме: “Устав стройової підготовки” і програму підготовки на грудень 1943 року та на січень 1944 року. У цій програмі основне задання приділялося військовій підготовці та рукопашному бою, поводження з вогнепальною зброєю, кидання гранат. Я повинен дотримуватися графіку проведення всіх занять та слідкувати за явкою курсантів. Двохмісячну програму навчання я виконав. Під час навчання я постійно мав контакти з керівництвом районованого УПА, а саме:

1. Димніч Сергій, військовий УПА, псевдо “Буря”, районний керівник по підготовці військового навчання, житель села Раковець, працював у Вишнівецькій Управі дорожнім техніком.

2. Яцюк Іван, військовий УПА, псевдо “Куль”, сотенний по підготовці до військового навчання, житель села Бодаки.

3. Самборський Степан Якимович, псевдо “Хвиля”, сотенний села Кривчики, військовий УПА, житель села Кривчики.

4. Бондар Степан Сергійович, військовий УПА, псевдо “Крук”, відповідальний за навчання рукопашного бою, житель села Бодаки. ( Загинув 26 травня 1944 року в криївці на хуторі Зімнє села Бодаки).

5. Гуцало Касьян, військовий УПА, псевдо “Вітер”, відповідальний за навчання з вогнепальною зброєю, житель села Бодаки. військовий УПА.

6. Філінський Каленник Якович, псевдо “Хмара”, військовий УПА, інструктор по військовій підготовці, житель села Лози.

7. Брега Петро Григорович, псевдо “ Окунь”, військовий УПА, чотовий села Лози, житель села Лози.

8. Чорний Іван, псевдо “Ворон”, чотовий село Лози, військовий УПА, житель села Лози.

9. Бовтун Матвій Лаврентійович, псевдо “ Чайка”, чотовий села Лози, військовий УПА, житель села Лози.

10. Самборський Іван Якимович, господарчий села Лози, псевдо “ Ясен”, військовий УПА, житель села Лози.

11. Борейко Леонтій Васильович, псевдо “Світлий”, станичний села Лози, житель села Лози.

Заняття я проводив три рази в тиждень. Кожного разу приходило від 20 до 30 чоловіків.

До приходу радянської влади повстанці села Лози заховали в багатьох ямах на цвинтарі зерно, одяг і зброю. Я знаю, що три я ми з зерном було закопано з південної сторони кладовища. Про інші мені нічого невідомо бо я участі не брав.

Моя дочка Галина допомагала у зборі продуктів для повстанців. Вона також збирала шерсть і разом з дівчатами села в’язали одяг і рукавиці для повстанців. Всі ці речі здавали господарчому у селі Лози Самборському Івану, який все передавав у Снігурівку. В селі в’язали такі жінки і дівчата: Борейко Євдокія, Хмілевська Марфа Терентіївна, Зеленко Валентина Іванівна, Зеленко Галина Петрівна, Дронь Варвара. У селі жінкам допомагали Левенець Андрій Маркович, підрайоновий господарчий і Климчук Дмитро Панасович, псевдо “Запорожець” з села Великий Кунинець, районний господарчий, (загинув в криївці на хуторі Зімній разом з Бодасюком Анатолієм 26 травня 1944 року коло села Бодаки).

Допит проводив старший оперуповноважений Вишнівецького РВ НКВС лейтенант держбезпеки Купріянов.

Протокол допиту 31 травня 1944 року.

Я, старший оперуповноважений Вишнівецького РВ НКДБ УРСР по Тернопільській області лейтенант державної безпеки Купріянов допитав в якості свідка Хмілевського Терентія Степановича, 1905 року народження, жителя села Лози Вишнівецького району, безпартійний, українець.

“Я Зеленка Петра знаю ще з 1920 року. Коли відступили німці у 1944 році з нашого Вишнівецького району, то почали господарювати бандерівці. Тоді вони призначили його сотником УПА і він розпочав займатися підготовкою військових кадрів УПА. Так у нього були чотові, які йому підкорялися, Чорний Іван, Брега Петро, Філінський Каленік, Горошко Матвій. Всі чоловіки села Лози, віком від 16 до 50 років повинні були ходити до нього на заняття. Я також ходив на ці заняття. Кожного разу на цих навчаннях було до 40 чоловік.

Допит проводив старший оперуповноважений Вишнівецького РВ НКВС лейтенант держбезпеки Купріянов.

Протокол допиту 31 травня 1944 року.

Я, старший оперуповноважений Вишнівецького РВ НКДБ УРСР по Тернопільській області лейтенант державної безпеки Купріянов допитав в якості свідка Філінського Данила Яковича, 1893 року народження, жителя села Лози Вишнівецького району, безпартійний, українець.

Заняття по військовій підготовці для чоловіків нашого села проводились три рази в тиждень. Військовою підготовкою займався Зеленко Петро. Більше я сказати нічого не можу.

Допит проводив старший оперуповноважений Вишнівецького РВ НКВС лейтенант держбезпеки Купріянов.

Постанова від 5 липня 1944 року старшим слідчим лейтенантом держбезпеки Коваленком по розгляду кримінальної справи №45 щодо обвинувачення Зеленка Петра Яковича по ст. ст. 54-І “а”, 54-ІІ КК УРСР

З показів обвинуваченого Зеленка Петра Яковича, по його справі проходять як учасники контрреволюційної націоналістичної організації такі громадяни:

1. Бориченко Андрій Семенович.

2. Будний Іван.

3. Чернецький Олександр Андрійович.

4. Воляніцкий Пилип.

5. Кружилко Михайло Пилипович.

6. Каплинова Ольга Олександрівна.

7. Долинич Сергій.

8. Яцюк Іван.

9. Самборський Іван Якимович.

10. Борейко Леонтій Васильович.

11. Островська Ніна Георгівна.

12 Левенець Андрій Маркович.

13. Чорний Іван.

14. Брега Петро Григорович.

15. Філінський Калениу Якович.

16. Горошко Матвій Лаврентійович.

Враховуючи, що вищевказані громадяни на даний час перебувають в червоній армії, інші проживають на нелегальному положенні і щоб їх притягнути до кримінальної відповідальності потрібно додаткові слідчі дії та встановити їх місце перебування:

Постановив матеріали по вищевказаних громадянах з справи №45 по обвинуваченню Зеленка П.Я. вилучити і перевести в окрему справу.

Старший слідчий Коваленко.

Вироком воєнного трибуналу військ МВС Тернопільської області від 21 вересня 1944 року на основі статті 2 Указу від 19 березня 1943 року Зеленко П.Я. засуджений на каторжні роботи терміном на 20 років із конфіскацією майна та на 5 років позбавлення прав. Згідно вироку засуджений за те, що під час німецької окупації поступив в ОУН і до березня 1944 року виконував обов’язки сотника села Лози, проводив навчання з чоловіками населеного пункту з метою підготовки резерву для УПА. З матеріалів кримінальної справи видно, що Зеленко П.Я. В вбивствах, затриманнях, грабежах та інших насильницьких акціях участі проти радянських громадян не брав.

Після суду був відправлений у Сибірські табори. Подальша його доля невідома.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ