За виконання десяти заповідей українського націоналіста десять років тюрми отримала Марія Ткачук

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

3 квітня 1946 року Золотопотоківським РВ МДБ Тернопільської області за приналежність до організації українських націоналістів була заарештована і притягнена до кримінальної відповідальності в якості обвинуваченої по цій справі Ткачук Марія Прокопівна. Проведеним по справі розслідуванням , встановлено що Ткачук М.П. з 1937 року була членом ОУН під псевдом “Сойка”, платила членські зноси, читала націоналістичну літературу і виконувала десять заповідей українського націоналіста. З 1939 року була зв’язковою районного ОУН. Надавала свій будинок для проживання нелегальним оунівцям, а саме активному члену ОУН Мулий Ілля, псевдо “Жар” який застрелився, щоб не здатися живим. Зберігала в себе на квартирі багато української націоналістичної літератури та оунівської документації. З жовтня 1945 року знову відновила зв’язок з оунівським підпіллям і перебувала на нелегальному положенні.

Ткачук Марія Прокопівна, з 1915 року, народилася в селі Костильники Золотопотоківського району (тепер Бучацький район) Тернопільської області, україна, освіта 5-класів, швея. Два рідних брати Олексій і Яків заарештовані у 1940 році енкаведистами.

3 квітня 1946 рік. Місто Золотий Потік. Протокол допиту складав слідчий РВ МДБ лейтенант Нікітенко.

“Мене затримали 10 березня 1946 року за те, що я була членом Організації Українських Націоналістів з 1937 року. Моє псевдо було “Сойка”. Ще на початку 1937 року, весною зі мною патріотичні бесіди почав проводити Ткачук Василь Лукянович. Його псевдо було “Скала”. Він і мене агітував поступити в ОУН. Він багато розказував про Україну, про історію і про основні задачі націоналістичної організації. Через деякий час, влітку я добровільно вирішила вступити в ОУН. Своє псевдо я вибрала собі сама. Тоді я почала багато читати історичної літератури. Мені Ткачук давав багато націоналістичної літератури і читаючи її я почала виховуватися у націоналістичному дусі. Але коли на Західній Україні у 1939 році була встановлена радянська влада, у нашому селі наша організація ОУН почала ще більше активно діяти. Ми почали проводити підпільну боротьбу проти нової комуністичної влади за встановлення Самостійної України. Наше сільське керівництво ОУН налагодило зв’язок з іншими сільськими організаціями націоналістів Золотопотоківського району. Ми в листопаді 1939 року налагодили зв’язок з центральним обласним проводом ОУН. Я на себе взяла функції зв’язкової, і у мене в дома була явочна точка, де проводили зустрічі з членами організації по передачі важливих підпільних інформацій. З району мені постійно передавала документи Красильницька Марія, а я дальше своєму керівнику Ткачуку Василю. Так у місяць поступало 15-20 інформацій. Кожного місяця ми проводили збори нашої сільської організації, де основним питання було як повалити комуністичну владу і встановити на наших землях України Самостійну державу. У мене в хаті у кінці 1939 року та на початку 1940 року було багато антирадянської націоналістичної літератури. У цей час я співпрацювала з таким активними членами ОУН в нашому селі:

Ткачук Василь Лукянович, з 1912 року, псевдо “Скала”, “Шугай”, заарештований у 1941 році, являвся керівником ОУН в нашому селі, член ОУН з 1934 року.

Рожелюк Петро Миколаєвич, народився у 1921 році, псевдо “Грім”, член ОУН з 1939 року. Заарештований у 1940 році. Сім’я виселена в Сибір.

Ткачук Михайло Іванович, народився у 1921 році, псевдо “Вихор”, член ОУН з 1939 року. Заарештований у 1940 році.

Івасишин Василь Михайлович, з 1917 року, кличка “Клен” член ОУН з 1939 року. Заарештований у 1941 році.

Дручак Василь Іванович, з 1916 року, кличка “Хмара”, член ОУН з 1937 року. Вбитий енкаведистами у 1941 році.

Ткачук Яків Прокопорвич, з 1914 року, член ОУН з 1937 року, кличка “Дуб”. Мій рідний брат. Заарештований у 1940 році.

Ткачук Олексій Прокопович, з 1916 року, кличка “Ворон”. Член ОУН з 1937 року. Мій рідний брат, заарештований у 1940 році.

Красильницька Марія Федорівна, з 1918 року, кличка “Світла” , член ОУН з 1937 року. Заарештована у 1940 році.

В кінці 1940 року протягом чотирьох місяців, у мене в дома переховувався голова сільського осередку ОУН, село Соколів Мулик Ілля Мизайлович, псевдо “Жар”. Коли енкаведисти в січні 1941 року провели облаву і увірвались до мене в хату, то і вбили Іллю. Мене відразу заарештували працівники НКВС. А це відбулося у ранці. Тоді падав сніг і сильно мело. Нашу хату не спричиняючи шуму, обкружило більше десяти солдат. В цей час, наш собака сховався від сильного вітру і снігу в буді і не гавкав. Вони увірвалися в хату і почали ходити по кімнатах. “Жар” побачив що безвихідне становище і вистрілив себе, щоб не попасти їм живим у руки. Потім вони почали робити обшук, вилучили націоналістичну літературу та партійні документи. Я сказала, що ці документи і літературу приніс Мулик. Мене заарештували і відправили в тюрму. Там під слідством перебувала аж п’ять місяці і десь після 20-го травня мене звільнили із-за вагітності. Я вже була на восьмому місяці. Я прибула до дому і відразу перейшла на нелегальне положення. У мене виникла підозра, що мене відпустили, щоб слідкувати з ким я буду зустрічатись з своїх колишніх членів ОУН. Так я переховувалась аж до приходу німців. Тоді я народила дитину. Під час німецької окупації я займалась домашніми роботами. Коли прийшли більшовики у 1944 році, то мене заарештували, допитали і відпустили через тиждень. А 10 березня 1946 року я була заарештована третій раз”.

Я начальник районного відділу Золотопотоківського НКВБ молодший лейтенант Воронін 28 травня 1941 року допитав свідка Побуріну Софію Іванівну 1916 року народження, проживає в селі Костельники, працювала телефоністкою у Золопотоківському поштовому відділенні.

“Я, Потуріна Софія Іванівна поступила в ОУН у 1939 році. Мене туди загітував і зарекомендував в ОУН Листюк Петро влітку 1939 року. Ще у травні того ж року, коли я була у церкві, до мене підійшов Петро і сказав що хоче зі мною поговорити по дуже важній справі після закінчення Служби Божої. Я у вечері разом з Листюком розносила почту і він почав говорити, що наш народ готується до повстання, щоб скинути польську владу. Він сказав, щоб я добре обдумала і дала згоду поступити в ОУН. Через деякий час я добровільно поступила в організацію і вибрала собі псевдо “Мета”. Через декілька днів, я по вказівці Листюка ходила на збори у лісі, де були Красильницька Марія Пилипівна, Ткачук Марія Прокопівна та багато інших дівчат з навколишніх сіл. Зборами керував Листюк. Польська поліція його на початку серпня заарештувала. Та Петро довго не сидів тюрмі. З приходом радянських військ він був звільнений і повернувся назад в село і знову розпочав націоналістичну діяльність. Він мені дав нову кличку “Росинка”. У грудні 1939 року я зайшла на квартиру Красильницької, де застала Капуш Степан Михайловича, Романчука Василя Сергійовича, Делявського Олексій та Ткачук Марію. Як я зрозуміла тут засідала оунівська організація містечка Золотий Потік. Керівником ОУН Золотого Потоку був Романчук Василь, псевдо “Зірка”. Красильницький Василь Пилипович, псевдо “Вихор” був оунівським бойовиком. Капуш Степан, кличка “Бук” пропагандист, Делявський Олексій Степанович, кличка “Буревій”, бойовик. Із районових керівників мені відомий оунівець по кличці “Жар”, але звідки він родом я не знала. З підрайонових керівників я знала “Шах” і “Борис”. Моїми обов’язками було розносити оунівську пошту. Я часто передавала листи Ткачук Марії. Куди вона дальше передавала я не знаю. Також знаю що у неї було багато української націоналістичної літератури”. Ткачук Марія була районною зв’язковою”.

6 травня 1946 року Військовий Трибунал військ МДБ тернопільської області засудив Ткачук Марію Прокопівну по ст. ст. 54- І”а” 54-ІІ УК УРСР засудив як члена ОУН до 10 років строго режиму з конфіскацією всього майна.

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ