Про катування в міліції розповів лейтенант, який “сидить” на західній Україні

29-річний старший лейтенант столичного УБОЗу Дмитро Гнап сидить у СІЗО у Чернівцях.

Він розслідував нелегальний ввіз в Україну автомобілів представницького класу, які йшли з Румунії та Молдови через Придністров’я. Міліціонеру погрожували невідомі, телефонували на мобільний. Пояснили, якщо не припинить розслідування, його посадять. 10 березня 2010-го Гнапа затримали, звинуватили в угоні автомобіля БМВ Х6 вартістю близько 50 тис. євро. Три доби били, не давали спати, тримали прикутим до батареї. Змусили написати явку з повинною. Дмитру загрожує 7 років. Автомобіль, за даними “АВТ Баварія”, з таким номером кузова заводом не вироблявся.

Гнап написав у Gazeta.ua листа, в якому розкрив репресивні методи, якими користуються органи охорони правопорядку та правосуддя в Україні.

“Явка з повинною – один із основних документів, на підставі якого порушують кримінальні справи, розкривають злочини, осуджують, позбавляючи волі невинних громадян. У ст. 73 КпК України чітко визначено, що “показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі”. Та на це не зважають.

Так відбувається тому, що 95 % явок з повинною, які пишуть громадяни, не підкріплені речовими доказами, як того вимагає вищевказана стаття. Тих доказів взагалі не існує. Явки пишуть під фізичним та психологічним тиском працівників міліції. В 90 % кримінальних справ, де в основу обвинувачення покладені явки з повинною, окрім зізнань нічого немає, отримують обвинувальні вироки в судах першої інстанції.

Такі незаконні явки одразу після їх підписання підкріплюють відтворенням обставин та місця скоєння злочину з відео фіксацією. Це є додатковим фактором тиску на особу, яку обвинувачують у скоєнні злочину.

З досвіду роботи в лавах МВС та спостережень за процесами, які відбуваються в системі, можу сказати, що багато таких явок з повинною пишуться в умовах утримання під вартою, ізоляторах тимчасового тримання або в слідчих ізоляторах, до яких працівники міліції мають нелімітований доступ, а їх візити зазвичай ніде не фіксуються.

Навіщо це міліції? Відповідь очевидна – покращують статистичні показники розкриття злочинів. Відсотки ростуть, медальки отримують. Багато злочинів, в основному майнових (де щось викрадено, або пограбовано), які не розкриті по гарячих слідах через халатність та недбалість працівників міліції є кримінальними справами, які просто так не викинеш, не спалиш і вони по декілька місяців, а то й роками тягнуть вниз п’єдестал розкриття злочинів МВС.

Існує декілька способів здобути явку з повинною, розкрити злочин, навіть не виходячи з кабінету. Дуже часто явка з повинною є предметом торгу працівників міліції. Із 100% добровільно їх пише 5%, за винагороду – 35%, а тих 60%, хто не хоче по-доброму, – катують.

Спосіб 1: Основна маса злочинів списується на осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності і ніколи не були за ґратами. Таких осіб легше налякати незрозумілими термінами, тиском кайданок на руках, ударами гумового кийка або кулаками. При цьому удари наносяться уміло і обережно, щоб було максимально боляче для особи, яку катують, але без великих пошкоджень на тілі. Це переважно удари по хребту в області шиї та попереку, нирки, пах, печінка. В деяких випадках коли руки особи в кайданках заведені за спину, одягають поліетиленовий пакет на голову. Під таким тиском для людини головне життя, тому і підписують явки з повинною, де під диктовку зазначають події, місце та обставини скоєння злочину, а міліціонери диктують і радіють.

Спосіб 2: Особи, які вживають наркотичні речовини, та яким в житті потрібна лише доза є постійними та дорогоцінними клієнтами працівників міліції на явку з повинною за ширку.

Дуже часто, затримуючи осіб з наркотичними засобами, при наявності у них матеріальних можливостей, доводиться їх відпускати, а кримінальну справу знову таки списувати. Наприклад, затримують особу біля нічного клубу з наркотиками, привозять до райвідділу, бачать, що з багатої сім’ї, гарно одягнений, дорогі прикраси. Викликають батьків і вони вигороджують своє чадо за допомогою “американських президентів”, потім керівник викликає і наказує відпустити, а наркотики залишаються.

Якщо матеріал зареєстрований, то на експертні дослідження направляють вже не наркотики, а чай – якщо була конопель-канабіс, медичні таблетки – якщо наркотики були у формі таблеток, цукрову пудру або муку замість кокаїну чи героїну. І грошей заробили, і наркотиків “намутили”.

За ці наркотики залежні, які співпрацюють з міліцією на бартерних умовах, радо беруть на себе злочини, до яких вони не мають жодного відношення.

Спосіб 3. Особи, які обвинувачені у тяжких та особливо тяжких злочинах, і відносно яких обрано міру запобіжного заходу тримання під вартою, є об’єктами бартерних домовленостей з працівниками міліції на предмет взяття на себе легших злочинів. Якщо особі світить строк від 7 років то він з легкістю може взяти на себе злочин, за який максимальний строк 6 років, так як в Україні строки не плюсуються і тяжкий злочин поглинає легший.

Наприклад, особа, яка вчинила розбійний напад з легкістю може взяти на себе 5, а то й 10 епізодів крадіжок у транспорті, або грабунки квартир. А міліціонери натомість дають їм можливість дзвонити рідним (тобто мобільні телефони), наркотики, побачення, покращені умови утримання, цигарки, чай.

Міліціонер іде до керівника СІЗО чи ІТТ, де отримує інформацію про осіб, що утримуються під вартою, по яких статтях вони обвинувачені, на якій стадії досудове чи судове слідство. Підбирає особу, і в слідчому кабінеті установи починає пропонувати бартерні умови, від яких рідко хто відмовляється. Погодився – добре, не погодився – 10 днів карцеру. Вибір невеликий.