Свята Покрова та наш край: історія, традиції й унікальні храми Тернопільщини

Мати Господня, молися за нас.

Будь із нами поруч нині й повсякчас.

Дай здоров’я тому, хто важко хворіє.

Тих, хто в горі плаче, обійми Маріє…

1 жовтня українці відзначають: Покрови Пресвятої Богородиці, День козацтва, День захисників і захисниць України.

Свято Покрови здавна є одним із найулюбленіших українських свят поряд із Різдвяним, Великоднім і Святого Миколая. Цей день надзвичайно шанований серед українського селянства, бо до початку жовтня закінчувалися всі найважливіші сільськогосподарські роботи на землі, й селянин міг дозволити собі відпочити.

Це була найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Тому й дівчата примовляли: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку…»

СВЯТА ПОКРОВА ПІД ЧАС ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ І ЗА ЧАСІВ АТЕЇЗМУ

Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога – як видимого, так і невидимого. Особливо шанували Богородицю-Покрову запорізькі козаки та вояки УПА, які вважали її покровителькою.

Тому й не дивно, що після приходу більшовиків чи не найбільші каральні операції проводили на Покрову. Зокрема, у с. Григорів на Монастирищині у 1947 р. органи МДБ виселили 6 сімей, родичі яких були пов’язані з підпільною роботою: Ганну Мушанську з дочкою Павлиною; Ольгу Коренецьку; родину Михайла Клеби; Павлину Гульку; родину Данила Роня; Герасима Барана. За спогадами старожилів, тоді була ясна погода, але йшов «сліпий» дощ, а за повір’ям, – це плачуть на небесах святі, отже, того дня – це були сльози Богородиці.

Також за часів комуністичного атеїзму у нашому краї знищили найбільше фігур Пресвятої Богородиці. Хоча й храми, названі на честь Покрови, також зазнали руйнувань.

У дерев’яному храмі Покрови (1888 р. будівництва) у с. Мозолівка, що на Підгаєччині, під дахом дзвіниці встановили золотий тризуб, який знесли після приходу більшовиків. Храм Покрови Пресвятої Богородиці у с. Клювинці на Гусятинщині безпосередньо пов’язаний із визвольними змаганнями ОУН і УПА. Тут, на дзвіниці, під час військово-чекістської операції проти бандерівців загинув референт Чортківського надрайонового проводу ОУН Степан Проскурницький («Юр»), син о. Ореста Проскурницького, останнього через сина засудили на 10 років ВТТ.

У 1989 р. в підвалі церкви св. Покрови в Бучачі знайдено рештки розстріляних енкаведистами 148 осіб. Їх поховали у братській могилі біля храму.

Тільки згідно з рішенням виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих від 16 вересня 1961 р. № 942 зняли з реєстрації десятки релігійний об’єднань і закрили храми, серед них були і Покрови Пресвятої Богородиці, зокрема, у Кременці (тому, що тут було 5 церков, а прихожан начебто лише 10–15 осіб). Також закрили церкви Покрови у Бучачі, Заліщиках (у 1974–1989 рр. тут розташовувався районний музей) та ін.

У 1980-х рр. у Ріпинцях спалахнула дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. За ініціативи членів НРУ у 2003 р. тут споруджено й освячено новий храм.

УНІКАЛЬНІСТЬ ХРАМІВ ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Храми Покрови з чудотворними іконами є у селах Кордишів на Шумщині (1914 р., чудотворна ікона Іоанна Хрестителя), Лисівці на Заліщанщині (1910 р., чудотворна ікона Покрови Матері Божої 17 ст., відреставрована у 1998–1989 рр., тут також споруджено духовний комплекс), Переморівка на Шумщині (1753 р., чудотворна ікона Матері Божої з 18 ст.).

Церква у Зарваниці має дві назви – Пресвятої Трійці та Покрови Пресвятої Богородиці (1753 р., тут зберігається ікона Зарваницької Матері Божої та копія чудотворної ікони Розп’яття). У Чорткові (Долішня Вигнанка) є храм Покрови із цілющим джерелом, капличкою, іконою Матері Божої та духовним комплексом.

Храми Покрови Пресвятої Богородиці є пам’ятками архітектури. Деякі з них називають церквами-мандрівницями. Зокрема, у с. Міжгір’я на Монастирищині пам’ятку архітектури, дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, спорудили без жодного цвяха у 1864 р. з товстих колод, які сплавляли з Карпат річкою Дністер. У с. Медова на Козівщині була дерев’яна церква. В неї під час грози вдарила блискавка, і храм згорів. Місцевим жителям стало відомо, що у с. Якторів на Львівщині розібрали церкву. Львів’яни допомогли її перевезти у 1917–1918 рр. Церква збережена донині й названа на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У с. Гнилиці на Підволочищині є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902 р., реставрована 2006 р.), а старий дерев’яний храм перевезли у с. Буглів, що на Лановеччині. У с. Цебрів, що на Зборівщині, є старий дерев’яний храм, який у 1809 р. перевезли із Закарпаття, та новий, споруджений у 2007–2008 роках.

Є старі церкви у селах Сокілець на Бучаччині (1635 р., дерев’яна; збудували монахи, 1935 р. перекрита бляхою), Старий Почаїв (1643 р., пам’ятка архітектури, дерев’яна, перебудована 1746 р.), Старе Місто на Підгаєччині (1706 р., дерев’яна), Нирків (1730 р.), Залізці (пам’ятка архітектури 1740 р., перебудована з костелу), Оришківці (дві церкви – стара дерев’яна 1748 р. і нова, будівництво якої почали в 1938 р., а завершили у 1991 р) та ін.

У Бучачі – храм, пам’ятка архітектури національного значення, споруджений у 1764 р. за проєктом архітектора Бернарда Меретина у співпраці зі скульптором Іоанном Пінзелем. Хоча є й інші твердження щодо дати будівництва та авторів. Меценат граф Микола Потоцький привіз із Молдавії чудотворну ікону Святої Покрови.

Варто зазначити, що в області діють монастирі св. Покрови, є також багато капличок і фігур.

Існує багато легенд, переказів, як Богородиця захистила від ворогів українські міста і села. Тож хай Богородиця оберігає ваш дім та всю нашу країну!

На фото: ікона у кафедральному соборі Різдва Христового м. Тернопіль, 2026 р

Віктор Уніят