Тернополяни кілька годин “маринувалися” у вагоні, поки потяг рушав, повертався і заправлявся

Тернополянин Назар Ляховський розповів “Погляду” свою “чарівну історію” про те, яку мандрівку за три години (замість 30 хв) пропонує пасажирам Укрзалізниця.

Почалося все з того, що я мав їхати поїздом з міста Тернопіль до Заліщиків. Поїзд мав відправитися в 7:30. Він приїхав згідно розкладу, але дуже-дуже маленький – на один вагон. Люди немов подуріли – почали пхатися і прориватися до входу, заходили в двері по троє. Я думав, що задавлять один одного. Але обійшлося без жертв. Ми всі впакувалися в цей поїзд і стояли там, як “шпроти в банці”.  Але нічого, це все пів біди. Бо двері закрилися, і ми мали б вже рушити, але ні – поїзд навіть не зрушив з місця ще 10 хв. При закритих дверях повітря було “дуже тяжке”, неможливо було дихати…

Через безліч спроб рушити, нас попросили вийти і пересісти в інший потяг. Ми простояли на пероні приблизно хвилин 10, і лише, коли потяг вже майже прибув на перон, нам оголосили, що це наш поїзд і відправляється він уже через 5 хвилин. Повторилася та ж історія – ми знову залізли в цей поїзд і були там, як “сардина в маслі”. Але цього разу ми таки поїхали. ” Ура! Нарешті!” – в мене було такі емоції.

Але, коли ми проїхали станцію “Березовиця”, машиніст таким потягом, з такою кількістю людей, скільки було, не зміг подолати підйому. Тому йому довелося повернутися до станції “Березовиця”, де він помітив, що в нього закінчилася солярка і ми ще чекали поки її привезуть.Через 15 хв приїхало авто “Ауді”, з багажника витягнули дві великі 10-літров каністри з соляркою. І через 20 хв ми зрушили з місця…

І нарешті я добрався до своєї зупинки. Замість невеликої поїздки в 30 хв, я потратив стільки часу, що міг би доїхати до Львова електричкою. Тобто це близько трьох годин. Ось такі в мене були пригоди на Укрзалізниці, але чому я дивуюся – ми ж в Україні. Слава Україні!