Хвилина мовчання на честь Олександра ОСАДКА

Олександр був людиною багатогранною – економіст, будівельник, письменник і танцюрист. Він мріяв після перемоги станцювати з дружиною Ганною особливе повоєнне танго, за що й отримав свій позивний “Танго” на фронті.

Турботливий батько, він виховував у дітей не лише фізичну силу, а й духовність. Великий книголюб, писав прозу, яка вже після його загибелі увійшла до збірки “Жити не можна померти” та отримала визнання літературної спільноти.

46-річний Олександр добровольцем став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку в територіальній обороні, згодом – кулеметником у десантно-штурмовій бригаді.

9 липня 2022 року під час мінометного обстрілу біля Мазанівки на Донеччині він врятував побратима ціною власного життя.

За мужність і самопожертву удостоєний звання “Почесний громадянин міста Тернополя”. У скорботі залишились мама Катерина Михайлівна, дружина Ганна, син Юрій та донька Софія, які бережуть пам’ять про нього у своїх серцях та книгах.