Архітектор, астроном, 3D-моделювальник Володимир Кріса про важливе у своєму житті

Всім привіт! Сьогодні я, Друг Каменяр, вестиму приємну балачку із своїм хорошим знайомим, Володимиром Крісою. Для тих, хто ще не знає, Володя у нас архітектор, астроном, 3D-моделювальник, а крім того ще й у інтелектуальні ігри грає). Наша розмова складатиметься з трьох блоків запитань: «Хто?», «Що?» та «Як? Коли? Чому?». Перший блок матиме вигляд біографічної довідки а далі традиційне інтерв’ю в форматі запитання – відповідь.

Хто?

П.І.Б.: Кріса Володимир Богданович;

Дата народження: 20 серпня 1984;

Сімейний стан: Одружений;

Освіта: Вища;

Громадська д-ть: Колись брав участь в художній самодіяльності (театральний гурток, вертеп, хор);

Трудова д-ть: В минулому – менеджер в автоцентрі, інженер в інтернет-провайдері, тепер працюю в архітектурній майстерні, а також виготовляю архітектурні макети.;

 

Що?

  • Ким ти мріяв стати в дитинстві?
  • Професором! В 3-му класі намалював, яким я себе бачу у цій ролі в майбутньому.
  • Хто для тебе в юні роки був прикладом для наслідування?
  • Когось одного назвати не можу, але завжди були і є люди, які чимось вражали і захоплювали, в яких хотілося б чогось хорошого навчитися.
  • Яке у тебе, було хобі у дитинстві, і чим захоплюєшся зараз?
  • Головні захоплення в дитинстві, якими цікавлюся досі – географія та астрономія. Також ліпив з пластиліну, любив читати пригодницькі романи. Зараз маю дуже багато хобі, частину із яких поєдную з роботою: вивчаю архітектуру, мистецтво, всесвітню історію. Самостійно освоюю п’ять іноземних мов (англійську, німецьку, італійську, французьку та іспанську). Не уявляю своє життя без музики, слухаю від класики до Imagine Dragons і Swedish House Mafia. Надаю перевагу електронній танцювальній музиці: євроденсу 1990-х, трансу 2000-х і електрохаусу 2010-х. Граю на синтезаторі, маю музичний слух, вмію писати музику в спеціальних програмах. Цікавлюся залізницею і локомотивами, маю друзів, з котрими інколи їжджу фотографувати залізничні станції, електровози і тепловози. Підтримую хорошу фізичну форму в спортзалі. Люблю кататися на велосипеді, ходити в гори, подорожувати. Разом із дружиною вчуся танцювати сальсу та бачату в клубі Social Dance Club, де ми і познайомилися.
  • Твій улюблений предмет у школі?
  • Географія.
  • З якою успішністю ти закінчив школу?
  • Гуманітарні предмети (історія, українська та іноземні мови, література), а також географія та біологія – дуже добре; фізика – добре; хімія та математика – посередньо. Незважаючи на це, зараз часто виконую точні холодні розрахунки в хобі та роботі.
  • Ти одна дитина у сімї, якщо ні то скільки у тебе братів чи сестер?
  • У мене є на три роки молодша сестра Люба.
  • Який твій улюблений колір?
  • Синій.
  • Чи є у тебе домашній улюбленець, якщо є то який і як його звати?
  • Донедавна не було. Після знайомства з моєю майбутньою дружиною ним автоматично став її домашній улюбленець – рудий красень, надзвичайно енергійний як для свого поважного віку 15-річний персидський кіт Цьомчик.

Як? Коли? Чому?

  • Пропоную спілкуватися, так би мовити, «по наростаючій». Почнемо з інтелектуальних ігор, а завершимо планами на майбутнє. Отже, чому інтелектуальні ігри? Які саме? І Чи пригодилися тобі твої ігрові навички, хоч колись в побутовому житті?
  • Мене завжди цікавили різні галузі знань, тому ще в школі став “ходячою енциклопедією”. Команда нашого класу, за яку я грав, неодноразово ставала переможцем та призером на іграх серед школярів “Брейн-ринг” та “Що?Де?Коли?”, які проводилися у Тернополі та інших містах Західної України. Потім певний час грав у аматорському клубі “Що?Де?Коли?”, де ми з тобою і познайомилися. Зараз інколи ходжу на ігри “Mind Game”, де виступаю в складі команди “Арсенал”. Не можу нічого сказати щодо застосування ігрових навичок у реальному житті. Від інтелектуальних ігор отримую моральне задоволення, також завдяки їм розвиваються навики роботи в команді. Найбільше задоволення отримуєш, коли правильна відповідь на якесь запитання є результатом колективного мислення, коли кожен гравець робить свій внесок у кінцевий результат.
  • Ще одним твоїм захопленням є астрономія. Як давно ти цим займешся, наскільки це серйозно, і скільки часу це забирає?
  • Астрономією цікавлюся, відколи побачив карту зоряного неба та малюнки із планетами Сонячної системи в дитячому атласі 1991 року “Світ навколо нас”. Після закінчення школи змайстрував свій перший простий телескоп-рефрактор, в який можна було побачити кратери на Місяці та галілеєві супутники Юпітера, а також розрізнити деякі подвійні зорі. Прочитав дуже багато книг та сайтів про різні космічні тіла та явища. У 2013 році купив дзеркальний телескоп-рефлектор, у який вже можна розгледіти смуги хмар на Юпітері, кільця Сатурна, об’єкти глибокого космосу – розсіяні та кулясті зоряні скупчення, планетарні туманності, галактики. Нещодавно познайомився з іншими тернопільськими аматорами, у яких вчитимуся азам астрофотографії та обмінюватимуся досвідом спостережень. Насправді не так вже і багато є ясних та безхмарних вечорів і ночей – обов’язкової умови для телескопічних спостережень (не кажучи вже про вільний час). Але іноді, коли є внутрішнє бажання відпочити від рутини буденного життя плюс безхмарне небо – виношу телескоп на двір та наводжу його на ділянки неба, які при великому збільшенні показують свої скарби – туманності, зоряні скупчення та галактики – далекі світи, до яких сотні, тисячі і навіть мільйони світлових років. Саме тоді усвідомлюєш всю велич Всесвіту та примітив і жалюгідність земних клопотів: політиків з їх меркантильними інтересами та постійною жадобою до захоплення влади і ресурсів, обмеженість світогляду, виключно споживацькі інтереси більшості людей; з іншого боку усвідомлюєш, наскільки в затишному та унікальному місці ми живемо – на наповненій Життям планеті Земля, яку нам потрібно берегти від нашого ж згубного впливу.
  • Далі по курсу у нас розмова про 3Dмоделювання. Знаю що це твоє хобі, уже і не дуже хобі, а навіть повноцінна робота. Розкажи нашим читачам як усе починалося, як розвивалося, і на якому етапі зараз.   
  • Почалося усе в 2010 році, коли я купив струменевий принтер, на якому роздрукував свої перші скачані з інтернету викрійки поїздів. Схема була проста: друкуєш викрійку на кольоровому принтері, витинаєш деталі ножицями, акуратно згинаєш, де потрібно, та склеюєш модель. Першими були макети тепловозів та електровозів, тоді плавно перейшов на архітектурні макети. Потім навчився самостійно розробляти 3D-викрійки на комп’ютері та зрозумів, що можна робити досить класні авторські речі, зокрема – реалістичні макети храмів, палаців, замків. Так з часом, ціною сотень годин роботи за комп’ютером, виникли макети тернопільських храмів – знищеного у 1954 р. неоготичного парафіяльного костелу, домініканського костелу (сучасної катедри), Надставної церкви, єзуїтського костелу та синагоги. Тоді завдяки ініціативі краєзнавця Тараса Циклиняка, художника і скульптора Дмитра Мулярчука та інших людей нами був втілений перший великий проект – бронзовий макет довоєнного Тернополя, перший в Україні вуличний макет такого типу. Після цього ми втілили ще декілька схожих проектів. Далі буде!
  • Це моє запитання буде мабуть найцікавішим саме для мене, хоча я впевнений що і всім нашим читачам буде цікаво про це дізнатися. Зараз у Тернополі розміщено дві твої роботи із бронзи, а скільки їх є загалом і де на них можна глянути?
  • Фактично в Тернополі вже є три бронзові вуличні макети, у створенні яких я брав активну участь: макет довоєнного Тернополя – поблизу входу в катедральний собор, макет парафіяльного костелу – між пам’ятником Соломії Крушельницькій та центральним універмагом, і макет першої тернопільської гімназії – на вулиці Сагайдачного, змонтований у листопаді минулого року на фундаменті будівлі цієї школи, що була зруйнована під час боїв за Тернопіль у квітні 1944 року. Крім них, у Луцьку поруч із замком Любарта, В’їзна вежа якого зображена на 200-гривневій купюрі, знаходиться його бронзовий макет. Цей монумент також створила наша творча група: Дмитро Мулярчук, Володимир Дусан і я. Такі макети є цікавими туристичними родзинками для туристів, поціновувачів архітектури, а також людей із вадами зору, котрі можуть на дотик “побачити” той чи інший об’єкт.
  • Ну от і помаленьку переходимо до планів на майбутнє… Я знаю що 2-го січня ти одружився, з чим тебе власне і вітаю! А ким себе бачить Володимир Кріса через пять років? Тато астроном, який готує свою сімю до польоту на місяць, чи може садівником який вирощує для своєї родини яблука без ГМО?
  • Щиро дякую! Попереду у Володимира Кріси дуже цікава та насичена програма: сімейне життя, подорожі, участь у нових творчих проектах, опанування нової професії архітектора та навчання. Недарма кажуть: вік живи, вік учись!
  • Ну і в кінці нашої розмови побажай чогось нашим читачам.
  • Бажаю всім читачам бути розумними і мудрими. Вчіться, читайте, навчайтесь чомусь новому. Якщо маєте таланти, але ще не досягнули успіху – обов’язково розвивайте свої навики та ставайте професіоналами у своїй справі, а там і результат не забариться)

Афіша

загрузка...

Comments are closed.