На Тернопільщині Анатолій Лукащук відроджує парапланеризм
Кременчанин Анатолій Лукащук професійно займається парапланеризмом. Він відроджує вид спорту, який був популярний на Тернопільщині на початку 20 століття.
Цього року Анатолій здобув перше місце на змаганнях із точності приземлення «Х Відкритий Кубок Боржави», які відбувалися у селі Пилипець, Міжгірського району на Закарпатті.
Анатолій Лукащук на тренуванні поблизу села Дунаїв на Кременеччині
Літати чоловік розпочав у 2010 році. Площа його крила – 25 квадратних метрів, підвіска параплана – 2 кілограми. За рік чоловік може налітати до 100 годин.
На Соколиній горі біля Кременця у 30-х роках ХХ століття була відома планерна школа.
Інформаційна таблиця на Соколиній горі
“Для комфортного польоту, зазвичай, вітер приблизно має бути 3-5 м/сек. А якщо це гора, то має дути прямо в лоб”, – розповів Лукащук. Якщо погодні умови на горі несприятливі, то спортсмен практикує інший спосіб, аби піднятися над землею. До автомобіля чіпляють довгу лебідку, до неї приєднується парапланерист, розгортає крило, авто починає рухатися і поступово параплан набирає висоту. Коли від землі метрів 500-600, парапланерист скидає лебідку й розпочинає самостійний політ.
Анатолій інженер лісової галузі, але за освітою не працював. Займається лазерною різкою й живе небом. Любов до нього прищепив батько: “Він ракетомоделюванням займався, кордовими моделями. Ну, і з дитинства ми з ним вдома ті літачки будували і щовихідних ходили біля нашого будинку, біля школи на стадіон запускати”.
Вид із Соколиної гори
Літав у Європі та в Азії. Бере участь у змаганнях в Україні. Їх проводять на точність та дальність польоту. Його особистий рекорд — понад 152 км у польоті за 5 годин.
“Найкращі місця в Україні – це Карпати, це Боржавська полонина. Бакота дуже гарно. Є таке село Шопки біля Львова ми там літаємо. На Дністер – це Ісаків, Одаїв”, – каже Анатолій Лукащук.
Пілоти використовують рації, варіометри, телефони.
Парапланерист готується до польоту
На параплан дозвіл не потрібен. Але не можна порушувати правила повітряного простіру.
Є у парапланеристів і свої забобони. Головний – немає останнього польоту, лише крайній політ.
За словами Анатолія Лукащука, страх перед стартом є у кожного пілота, але коли ти в небі, – ти забуваєш про все.
Коментарі вимкнені.