«Брати Гадюкіни» поділили музику на радянську та українську

3 червня у столичному Палаці спорту відбудеться концерт пам’яті Сергія Кузьмінського «Я вернувся домів». Легендарні «Брати Гадюкіни» зіграють із кращими українськими рокерами.

«Червона рута’89», де, власне, «гриміли» «Гади», поділила музику на радянську й українську. Фактично, з них, сестрички Віки, «ВВ», «Кому вниз» та інших починався вітчизняний шоу-біз. «Брати…» — одними з перших заспівали живою мовою. Як зізнався Фома з «Мандрів», послухавши їх, йому захотілося вивчити українську. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х розпочалася справжня гадюкоманія! Пригадую, яблуку ніде було впасти на одному з виступів гурту в тернопільському ПК «Березіль» у 92-му.

Публіка впізнавала пісні з перших акордів і на весь голос виспівувала «Наркомани на городі», «Аріведерчі, Рома», «Всьо чотко», «Міську, вважай», «Карпати» програли футбол», «Було не любити», а особливо «Файне місто Тернопіль». «Ота іронічна, сміхова культура в нашій музиці з’явилася з подачі «Братів Гадюкіних» і ранніх «ВВ», — вважає музичний оглядач Сашко Євтушенко. — Це — продовження українського фольклору, але на новому рівні та в інший час».

Так, «Гади» вже історія, легенда, український Rolling Stones… Судячи з того, як розходяться квитки, концерт 3 червня має бути масштабніший за грудневий 2006-го. Тоді зібралося 12 тисяч народу! Розповідають, Кузя (сценічне псевдо Сергія Кузьмінського. — Ред.) навіть робив «перекличку», почергово називаючи всі обласні центри: Луганськ, Донецьк, Запоріжжя, Одеса, Кіровоград, Черкаси, Вінниця, Львів, Луцьк… Була вся Україна. Дотепер ніхто з вітчизняних та закордонних музикантів не змогли повторити такого аншлагу! Але тут важливо ще дещо. А саме — людський і суспільні чинники. «Я вернувся домів» — данина пам’яті українських музикантів своєму колезі. Вони на противагу політикам продемонстрували, що вміють об’єднуватися. До речі, днями в Тернополі відкривали пам’ятну дошку шоумену Ігорю Пелиху… коштом Славка Вакарчука і Сашка Положинського, гуртів «ТНМК» і «ТІК», Віктора Павліка, Сергія Притули, Юрія Стеця…

Отже, авторські трактовки хітів «Братів…» представлять: «Океан Ельзи», «ВВ», «Бумбокс», «ТНМК», «Мандри», «ТІК», «Кому вниз», «ДахаБраха»,«Mad Heads XL», «Гайдамаки», білоруський «Ляпіс Трубєцкой»… Нещодавно до них приєдналися львів’яни — «Піккардійська терція», «Плач Єремії» та «Мертвий півень». «Ну, як львівська музична спільнота могла не взяти участі в такій події?.. — каже «піккардієць» Володимир Якимець. — Кузя був львів’янином за духом. Він жив посеред нас. До речі, якщо «Гади» бавилися або, як кажуть у Львові, грали вар’ята зі своїми текстами, то музику вони творили на дуже високому рівні. Я не назвав би це концертом пам’яті Сергія Кузьмінського. Радше — концертом-подякою. За першопрохідство».

Проект має дві складові: компакт-диск каверів і, власне, триб’ю-концерт. Кожен глядач на додачу до свого квитка в Палаці спорту отримає CD «гадюкінських» композицій від популярних команд. Щоправда, на самій події співатимуть тільки їхні фронтмени — під супровід оригінального складу «Гадів». «Це буде жорсткий роковий концерт! Із потужною енергетикою і драйвом! Подібний до тих, які відбуваються в Європі та Штатах», — зазначає режисер дійства Михайло Крупієвський.

А поки оголошено про створення народного архіву «Братів Гадюкіних». Як зазначає музикант Павло Крохмальов, вони відчайдушно творили музичну історію, однак ніколи не замислювалися, що її слід фіксувати. Тож за допомогою шанувальників збираються фото, кінохроніка, аудіозаписи та інші артефакти. У список розшукуваних «трофеїв», зокрема, потрапили клавіші, подаровані Аллою Пугачовою. «На «Різдвяних зустрічах» Алла Борисівна презентувала Кузі клавіші, але як для нього — трохи «рагульський» варіант, — згадує басист Ігор Мельничук. — На таких грали «Ласковый май» і «Фрістайл». Проте ми їх возили по гастролях — сама ж примадонна подарувала! Якось повернулися з концерту, і я попросив нашого барабанщика Мішу, який жив неподалік вокзалу, залишити інструмент у нього вдома. Він забрав. І все! Шукаємо досі!».

«У підготовці до концерту прочитав інтерв’ю з Сергієм Кузьмінським, його блог, — підсумовує Михайло Крупієвський. — Глибока людина. Філософ. Дуже іронічний. Дуже сміливий. Зокрема, мене цікавив останній період життя музиканта, коли той займався діджейською музикою. Думав, як він до того прийшов. І в одному бліці знайшов відповідь. Кузя говорив про те, що вже довго не писав текстів, бо, як йому здається, слова — не найкращий спосіб спілкування. А от музика… Геніально! Музика справді дарує набагато цікавіше та яскравіше спілкування. Ще я багато розмірковував над тим, що, по суті, «Гадюкіни» своєю творчістю боролися проти жлобства. Минув час. Жлоби змінилися: стали гламурними, пересіли в дорогі автівки, втім же, як несли, так і несуть із собою неосвіченість та порожнечу. Отже, «Брати Гадюкіни» актуальні forever!»

Надія ТИСЯЧНА, «День»