Павло Накрийко з Тернополя зробив фотоапарат з… меблів (фото)

– Мій батько любив фотографувати, він був аматором, я, напевне, від нього перейняв любов до фотомистецтва, – розповідає Павло Накрийко. – Коли фотографуєш на плівку, розумієш, що кількість кадрів обмежена, а тому, перш ніж натиснути на кнопку, ретельно обдумуєш кожен кадр.

Фотоапарат з плівкою 50-річної давності

Вдома у Павла уже більше десяти ретрофотоапаратів. Найстаріший серед них – «Бесса» 1930 року випуску. Більшість з них Павло купив на «блошиних» ринках, а деякі замовляв через Інтернет.
– Якось замовив через Інтернет фотоапарат «Яшика» з Південної Африки, таку модель випускали лише з 1957 до 1959 року, – продовжує. – Коли мені цей фотоапарат надіслали, я був вражений його відмінним станом. А ще знайшов у ньому відзняту кольорову плівку. Як і кожному фотографу, мені захотілося її проявити, однак зробити це було нелегко. Річ у тому, що спосіб проявки цієї плівки використовували до 1973 року, а тому знайти хімреактиви було нелегко. Відтак почав шукати способи її проявки у старих журналах та на різноманітних сайтах. Потрібні хімреактиви дали друзі з фотоклубу. І хоча я не був до кінця впевнений, що у мене щось вийде, але коли витяг плівку з проявочного бачка, на 9-ох із 12-ти кадрів були зображення. Усі знімки зроблені в одному приміщенні. На них зображена родина під час святкування Різдва чи Нового року, бо у кімнаті прикрашена ялинка.
– Мені важко сказати, де власне зроблені ці знімки. Фотоапарат надіслали з ПАР, на фото – лише світлошкірі люди, хоча там живуть і білі, – каже Павло. – Може, фотоапарат «подорожував» по різних країнах. Однак мені приємно, що я таки зміг проявити плівку, якій більше 50 років.

«Буратіно» власноруч

Павло Накрийко настільки захопився фотографуванням, що вирішив зробити фотоапарат власноруч. Жартома називає його «Буратіно». Спершу, коли розповів друзям про свою ідею, на нього дивилися доволі скептично, але тепер, коли фотоапарат готовий, самі охоче фотографуються.
– Я захопився вивчення методики фотографуванням на скло, а вона вимагає спеціальної камери, – каже фотограф-аматор. – Щоб купити її, потрібна значна сума, тож вирішив усе зробити власноруч. Лінзу та касету купив, а решта – підручні засоби: шматок ламінату, полиці від старої шафи, дещо зі старого крісла, ДВП, профіль. Усе обрізав і «підганяв» під потрібні розміри. «Гармошку», за допомогою якої фотограф фокусується, зробив із паперу і скріпив скотчем. Відтак саморобний фотоапарат обійшовся мені всього у 150 гривень. Над його створенням я працював десь півроку. Спершу креслив і робив необхідні розрахунки, шукав потрібні деталі, а упродовж двох місяців конструював.
Загалом процес виготовлення фотографії займає максимум п’ять хвилин. Після того, як Павло сфотографував, він виймає касету з плівкою і проявляє у ванній. Після цього отриманий негатив перефотографовує цифровим фотоапаратом і переводить у позитив.
Це уже не перший досвід нетрадиційного фотографування Павла Накрийка. До цього він навіть застосовував… коробку з-під взуття: за допомогою маленької дірочки, вирізаної у ній, проектував зображення на фотопапір. А ще Павло освоїв фотодрук на дереві.
Тепер фотолюбитель збирається освоїти метод фотографування на скло. Технологія фотографування приблизно така ж, як у «дерев’яному» фотоапараті, однак проявка робиться за допомогою спеціальних хімреактивів, а зображення на склі формує срібло.
– Фотографування для мене – хобі, на якому не збираюся заробляти, – резюмує Павло Накрийко. – Знаю багатьох фотографів, які поставили цю справу «на конвеєр», і вона перестала приносити їм задоволення.

Oксана СМІЛЬСЬКА, Нова Тернопільська