Керівник танцювального клубу «Альянс» Ольга Полигач: «Мовою танцю можна сказати що завгодно»

Приємна атмосфера, драйвові танці та пильність до вказівок балетмейстерів, – перше, що відчуваєш, коли опиняєшся у стінах тернопільського танцювального клубу “Альянс”, який, будучи студентами, заснували тернополяни Ігор та Ольга Полигачі. За їхніми плечима – солідний досвід із майже 20-річною історією, вони виростили сотні самодостатніх танцюристів, які здобувають перемогу на чемпіонатах різних рівнів. Із керівником клубу “Альянс”, художнім керівником Ольгою Полигач ми розмовляли в її невеличкому кабінеті за адресою: вул. С. Бандери, 11 (БК “Залізничників”). Пані Ольга розповіла про те, як все починалося, про становлення і успіхи та про будні свого головного “дітища”.

“Танець – це твій пульс, серцебиття і дихання”

– Ольго Андріївно, яким є визначення танцю у Вашому розумінні?

– Світ сповнений проблем, але коли танцюєш – почуваєшся вільним. Танець – це життя, твій пульс, серцебиття і дихання. Мовою танцю можна сказати що завгодно, особливо зараз, коли хореографія стрімко пішла вперед у розвитку. Кожна хореографічна постановка різнопланова, з відмінними характером та емоціями.

– Як із Вами почалися танці?

– У 14 років записалася на уроки бальних танців у перший в Тернополі танцювальний клуб “Мальви”, який був розташований у БК “Текстильник”. Сюди мене “затягнула” однокласниця. Втім, тоді не очікувала, що хореографія стане моєю професією назавжди. Цікаво, що коли я починала займатися, не було теперішньої моди брати уроки танцю від 3-річного віку, переважно займалися вже дорослі юнаки і дівчата. Моїм першим вчителем був Мар’ян Дацко.

У ритмі танцю з’явилася сім’я

– З чого почалася історія “Альянсу”?

– Вийшла заміж за партнера по танцях. На той час ми з Ігорем були студентами Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, вчилися на факультеті української філології. Коли настав час обирати: йти вчителювати у школу чи займатися танцями, визначилися на користь хореографії. У травні 1997 року заснували клуб бального танцю “Альянс” (у перекладі з французької “альянс” означає “союз“, – ред.). Тоді було мало клубів і багато бажаючих займатися танцями.

Час летить стрімко – у 2017-му “Альянсу” виповнюється 20 років. За цей термін нам вдалося створити сильну команду тренерів з наших учнів, колектив складається з одинадцяти викладачів. В клубі, крім бального, викладаються уроки сучасного танцю – хіп-хоп, диско, R-n-B, зумба, є танці для дорослих. Діють народний аматорський ансамбль бального танцю та дитячий зразковий ансамбль бального танцю. Цьогоріч почали набирати на навчання діток від 3 років. У нас займаються орієнтовно 400 учнів.

Двічі на рік на базі “Альянсу” проводимо всеукраїнські змагання. Щоп’ять років – великий концерт, зокрема, черговий – у 2017-му.

– У Вашій професійній “скарбничці” успіхів, мабуть, уже чимало…

– Наші пари представляли Україну на Чемпіонаті Європи в Парижі, Голландії, Польщі, цьогоріч на найпрестижнішому Чемпіонаті світу в королівському палаці в Англії “альянсівці” здобули 29 місце.

– Вашу справу можна вважати складною?

– Коли любиш те, чим займаєшся, живеш цим, то це не складно.

“Успіх у танцях – тяжка, навіть фанатична праця”

– Гарному почерку потрібно вчитися, тому що він не дається від народження, а легкість у рухах є характерною рисою тих, хто вміє танцювати. Цікаво, можливо стати успішним танцюристом без відповідного генетичного спадку?

–  Дехто вчиться танцювати, інші народжені для цього. Втім, успіх у хореографії – це далеко не завжди наслідки генетики, радше – тяжка, навіть фанатична праця у купі з вірою тренера. Щоб досягати високих результатів у хореографії, слід танцювати щодня по три години – самостійно і з тренером. Окремо обов’язкові – фітнес для дівчат, силові вправи для хлопців, плавання для розслаблення м’язів, звісно – здорова їжа.

– Як щодо попиту на танець серед тернополян?

– Нині у нашому суспільстві є значний інтерес до танців завдяки популяризації у ЗМІ. Приміром, через телевізійні проекти “Танцюють всі”, “Танці з зірками”. У Тернополі чимало талановитих танцюристів.

– Який нині характер суперництва між тернопільськими танцювальними клубами?

– Конкуренція серед танцювальних клубів у Тернополі велика, але “підніжок” ніхто не ставить. Головне в цьому змаганні – виховати здібного танцівника, який доведе першість клубу під час турніру.

– Якщо не секрет, яка цінова політика в “Альянсі”?

– Заняття для дорослих коштують 300 грн. в місяць, для дітей – 250 грн.

– Дякую за розмову, пані Олю! Нехай у Вас танцюють всі!

Ірина Юрко.

Фото з приватної галереї танцювального клубу “Альянс”.