Тернопільський журналіст Андрій Янович взяв участь у 6-годинному забігу

Перед обідом 20 вересня купую в одній з тернопільських аптек тюбик вазеліну. Заповнивши онлайн-анкету, реєструюся учасником змагання із 6-годинного бігу. Відбуватимуться наступного дня, в суботу, в столичному “Експоцентрі”. Синоптики обіцяють дощ. Організатор марафону 42-річний Олег Лебедєв радить використати змазку для пальців ніг, які може натерти мокре взуття.
О дев’ятій ранку 21 вересня учасники забігу збираються під металевим навісом біля павільйону №12.
— Ти з Тернополя? То ми земляки. Я з Долини Івано-Франківської області, — допомагаю розкладати намет 54-річному Ярославові Рудяку. Він записався на 24-годинний пробіг, що стартує водночас із моїм. — Маю п’ятеро дітей. Старша дочка на дизайнера вчиться, молодші ще в школі. Скільки грошей на то все йде — не уявляєш. Мені тут навіть на стартовий внесок не вистачає. Але казали, що простять.
Поряд розпаковує штани, спортивну куртку і кросівки худорлявий 37-річний Руслан Ісмаїлов з Росії. Перепитує, коли говорю українською. Переходжу на його мову.
— Головне під час бігу, щоб і перший і останній кілометр були в одному темпі. Якщо поженешся за кимось, тим себе вб’єш.
Каже, що брав участь у кількох марафонах. Московський пропустив через високий вступний внесок 1500 руб. — 380 грн. Тут заплатив 150 грн.
— Читав про Лебедєва, який це організовує? Він 5 тисяч кілометрів пробігав (Олег Лебедєв фінішував у багатоденному забігу на 3100 миль у Нью-Йорку, США. — “ГПУ”), — показує на невисокого організатора в картузі. — У нас у Росії є бабуся. Коли їй поставили діагноз розсіяний склероз, зайнялася бігом. Просила, щоб у Книзі Гіннеса її рекорд зареєстрували. Вони відмовили, бо складно організувати. Бабця послала їх. Щодня протягом року бігла по марафону, а в останній день — два. Набігала 15 тисяч кілометрів.
Організатори пікапом привозять баняк вівсянки з курагою. Їмо з пластикових стаканчиків. Переодягаємося в туалеті. Одягаю термобілизну. Купив її три роки тому за 150 грн. Ледве вичавлюю з охололого тюбика вазелін. Мащу ноги та шви трусів.
Старт дають о 12.15. Біля намету із суддями великий електронний годинник із градусником. Показує +14,5°С.
Під ногами мокре листя та калюжі. Утома ще не настала, а м’язова ейфорія з’явилася. Кортить співати. Деякі учасники щось мугикають собі під ніс. На початку другої години починається злива. Дехто з учасників надіває дощовика. Термобілизна мала б тримати тепло, але від холоду починають поболювати коліна.
— Чайок гарячий, канапочки, — припрошують жінки біля столів. Беру кілька шматків яблука і банан. Що п’ять кіл п’ю півсклянки чаю з ложкою меду. Спокусився на шоколад: з’їв три шматочки. У правому боці почало колоти.
Після третьої години зупиняюся біля ліхтаря розтягнути м’язи ніг.
— Розтрусити ікри? — запитує черговий масажер біля траси.
Відмовляюся, проте запустити ноги важко. Вирішую більше не зупинятися. Щопівгодини біля дашка переходжу на ходьбу та перехоплюю щось зі столу. Їжа — додатковий стимул завершити кілометрове коло. Пригощають канапками з сиром, виноградом, чаєм з імбиром. У міксері збивають овочевий та фруктовий коктейлі.
Дощ пускається ще двічі. Болить спина. Нахилятися вперед боляче.
— Побєжал-побєжал, — підбадьорює, обганяючи, росіянин. Я збився з рахунку кіл, на які він мене випередив. Біжить гарним розмашистим кроком.
За 40 хв. до фінішу на розтяжному екрані показують результати учасників. Я завершив 55-е коло. Двоє пробігли більше, наздогнати їх нереально. Як і тим, хто позаду мене, — бо відстають на два кола. Пробігши ще 15 хв., п’ю каву. Автомобільна сирена лунає, коли наминаю овочеве рагу.
— Ого, українською мовою футболка. Класна пам’ятка, — тішиться в туалеті Руслан Ісмаїлов футболкою з написом “Самоперевершення”. Він переміг. Подолав на вісім кіл більше за мене. Розповідаємо одне одному анекдоти про українців і росіян.
Вазелін допоміг — шкіра на стопах ціла. Зате печуть соски, натер їх футболкою.
— А ти шо, цицьки пластиром не заклеїв? То ж обов’язково, — дивується знайомий з Франківщини.
Під оплески бігунів, які продовжують 24-годинний забіг, видають грамоти з результатом. Мені перепадає ще медалька з цифрою 3.
До підземного переходу сповзаю по поручнях. Для спуску в метро викликаю інвалідний ліфт. У поїзді не можу заснути, ногам незручно. Починає морозити, але минає. Удома півгодини відмокаю у ванні й відсипаюся.
Змагання фінішують у неділю пополудні. Найбільше пробіг 48-річний Олег Яковлєв із російського Курська — 204 км. 50-річна Галина Пономарьова з Воронежа — лідерка серед жінок, 173 км. Найстарша, 82-річна Олександра Васютіна, з іще одного російського міста Єсентуки, має результат 109 км. Наймолодший, киянин 15-річний Гліб До, брав участь у 6-годинному пробігу, аби підтримати батька. Він подужав 20 км, батько 52-річний Хонг Куанг До — 25.

Андрій ЯНОВИЧ,  Gazeta.ua