Уже 10 років не виходить із хати 100-річна Ганна Білик з Бережанщини

Чимало випробувань випало на долю Ганни Григорівни Білик із села Волиця на Бережанщині, яка 7 липня відсвяткувала своє 100-річчя.
…До 1940 року їхню родину вважали чи не найкращими господарями у селі: мали вівці, коні, чималу пасіку. Нова влада таких відразу намагалася відірвати од рідної землі й відправити туди, де особливо не похазяйнуєш. Так пані Ганна опинилася в Сибіру. У 42-му її засудили до року тюремного ув’язнення, за те, що… несла кілька полін, аби хоч трохи обігріти барак. На щастя, жінка відсиділа лише половину терміну. У 43-му виявилось, що родину Біликів виселили … «випадково». Однак відразу повернутися на батьківщину не дозволили, тож кілька років довелося мешкати у Воронезькій області в Росії. А повернувшись у рідну Волицю, жінка, як і всі її односельчанки, гарувала у колгоспі, доки вистачало сил.
Пані Ганна народила трьох дочок, має шестеро внуків і четверо правнуків. Одна із дочок, на жаль, не дожила до поважного матусиного ювілею, а доглядає стареньку найстарша Ярослава. Овдовіла ювілярка ще в 1986 році.
Уже близько десяти років пані Ганна практично не виходить із хати. Але фізична кволість не позбавила її жаги до життя, цікавості до того, що відбувається в Україні. Зі слів сільського голови Ореста Нича, найбільше жінці болить, що за 20 років Україна так і не змогла по-справжньому відстояти свою незалежність, якщо є люди, які за кількадесят гривень готові продати свій голос на виборах. Вона і в свої 100 ніколи не зрадила б ні батьківщину, ні віру, ні мову.
Ех, усім українцям такими б бути. І жити до ста!
Наталя Федорців