Волонтерство стало способом життя та практично змістом усього для Назара Хамуляка

Продовжуємо своїх читачів знайомити з волонтерами Логістичного складу АТО. Сьогодні до Вашої уваги Назар Хамуляк.

«Все розпочалось з майдану. Ми з дружиною допомагали як і чим могли, проявляли свій громадянський обов’язок.  В певний період,  був членом однієї організації  і всяким способом старався «добити» логічним завершенням увесь хід подій, що відбувався на майдані. Через деякий проміжок часу розчарувався в окремих організаціях, зокрема у тій де діяв і я, оскільки зрозумів, що все це певним чином штучно створено на хвилі бурливих емоціях. Тому для себе зробив висновок, що це востаннє куди я вступив і щось робив. Проте, оскільки моя дружина наполеглива та активна людина, у серпні минулого року, вона постійно запитувала чому ми нічого не робимо для країни. Спершу я вагався чи слід знову щось розпочинати, бо якщо за щось берусь то доводжу справу до кінця. Але таки згодом, ми з дружиною опинилися у логістичному складі. Тому із серпня минулого року до травня цьогоріч я перебуваю в ритмі життя складу.

Спочатку волонтерство на складі наскрізь відрізнялося від того, чим займаємося і що робимо тепер. Бо спершу  й самі не знали, як все слід починати, із ким налагоджувати контакти, де шукати відповідей на питання, які потребують негайного вирішення. Працювали в певному хаосі. А зараз це все переросло в спосіб життя, практично це зміст усього життя.

Найважчим було пристосуватися до обстановки та темпу життя складу, проаналізувати логістику Збройних сил, переосмислити значення війни, зрозуміти що від нас, як волонтерів, в першу чергу  вимагається.

В особистому житті я втратив час і здоров’я. Тому що ця робота виснажує, інколи виводить із себе. Все частіше бувають конфлікти в сім’ї. Є моменти коли виникає бажання залишити все чим займаюся, але це лиш емоційне вигорання, не більше.

Проте я отримав і продовжую отримувати величезний досвід, а ще розуміти  людей. Можливість розбиратися хто є ким. Швидко орієнтуватися в прийняті розумного рішення. Бо кожного дня є одне питання, з яким ти до цього часу не стикався, а вирішувати його таки потрібно. Тому доводиться знову таки шукати джерела різних інформацій, де б ти міг отримати відповідь».

Юля Вигонська