«Ми всі – один за одного»: історія тернопільського гвардійця з позивним Злодій
Роман, військовослужбовець Національної гвардії України з Тернополя, нині відомий побратимам під позивним Злодій, служить у підрозділі, де колись проходив строкову службу. На війну він повернувся у березні 2022-го, коли вже тривав повномасштабний наступ Росії.
До війни Роман працював слюсарем з ремонту та експлуатації підземних газопроводів. Ранок 24 лютого застав його зненацька:
«Прокидаюся, шоста ранку, тривога, літаки в небі. Приїхали на роботу — а там уже не до роботи. Облаштовували сховище, ховали документи, почався хаос».
«Було трохи лячно… Але ми сім’я»
14 березня 2022 року Роман уклав резервний контракт і повернувся у знайомий підрозділ. Згадує: було страшно, особливо перед першою ротацією. Але підтримка побратимів допомогла втриматися.
«Колектив — це сила. У взводі всі свої, майже як окрема сім’я. Дійти з позиції до позиції — це вже завдання. Хтось втомився, хтось відстає, комусь рюкзак треба допомогти нести. Ми — один за одного».
Особливо теплими залишаються спогади про ночі в окопах із побратимом Пупсом, коли ділились шоколадками і говорили про буденне, щоб зняти напругу.
«Усе тут — про витривалість. І про характер. Якщо людина хоче вчитись — навчиться. І стане легше».
«Дронів тепер більше, ніж мух»
Роман каже: війна сильно змінилася з 2022 до 2025 року. Раніше дрон був рідкістю, тепер їх безліч. Застосовують мотоцикли, квадроцикли, розвідку — тому треба постійно вчитись.
«У 2022-му дрон — це щось рідкісне. А зараз їх більше, ніж мух. Треба розуміти інженерію, такмед, навігацію. Без цього — ніяк».
«Мені мама подарувала стрічку — вона оберігає»
Особливу роль для гвардійця відіграє підтримка родини. Перед першою ротацією мама подарувала оберіг — стрічку з молитвою, яку треба було зав’язати навколо тіла. Роман з нею вже четвертий рік.
«Наслідків не було — тьфу-тьфу. Вона мене оберігає. Можливо — це віра, а можливо — сила маминої любові».
Зв’язок з родиною він підтримує постійно. Дзвінки від батьків, дружини — це те, що допомагало навіть у найважчі моменти.
«Я бачу майбутнє України. Є за що боротись»
Роман переконаний: війна — це боротьба за державність. І кожен, хто планує вступити до лав Сил оборони, має готуватись заздалегідь.
«Наше завдання — вибороти Україну. Повернути свої землі. Бо віддати їх ворогу — не варіант. Найбільша надія — перемога і світле майбутнє. Тому готуйтесь: такмед, інженерія, військова справа — усе є у відкритому доступі».
