На Тернопільщині сторічна глинянка стане центром сільського етнотуризму

Ще донедавна сторічна хата родини Антонів у селі Дітківці Зборівського району стояла у селі пусткою. Час від часу до неї навідувалася тернополянка Марія Маладика – онука 86-річної власниці обійстя. Це місце з дитинства було її улюбленим – тут насолоджувалася природою і черпала у ній свої сили. Згодом жінка познайомила з родинною хатою своїх синів: дворічного Максимка та восьмирічного Сашка. Потім запросила у Дітківці подруг з дітьми. Марія побачила, що ця місцина сподобалася людям, тож вирішила дати старій глинянці нове дихання, а відтак започаткувала проект сільського етнотуризму «Бабусина хата».

За патріотизм – заслання до Сибіру
У старенькій хатині, здається, зупинився час. П’єц, бамбетель, дерев’яні балки, пожовклі чорно-білі фотографії на стіні – як машина часу, що повертає у минуле. За майже сто років тут жило три покоління родини Антонів. Хату 1928 року збудували Маріїн прадід Михайло і прабабця Домініка.
– У 50-х роках за зв’язок із повстанцями мою прабабусю Михайлину виселили на 25 років до Сибіру, – розповідає Марія. – Згодом на заслання відправили і її маму. Удома залишився прадід Михайло з наймолодшою дочкою. Старші доньки тоді були вже заміжні, один син загинув під час Другої світової війни, молодший потрапив у полон до німців і після звільнення опинився у Великобританії. Після п’яти років перебування у холодних краях вийшла амністія і бабцю Михайлину та її маму звільнили. Прабабця Домініка повернулася в Україну, а бабуся залишилася. Вона створила сім’ю і прожила у Сибіру 30 років. Там народилися і виросли мої мама і старша сестра. На Батьківщину рідня повернулися у 80-роках.
Коли Маріїних рідних вислали на Сибір, одну частину хати конфіскували і віддали під магазин. Іншу залишили прадідусеві з його донькою. Але вони боялися там жити і тимчасово замешкали в коморі. Ця старенька хатина завжди була дорога серцю Марії, адже у ній пройшли перші п’ять років її життя. Згодом бабуся Михайлина разом із рідними переїхала до Залізців. Нині Марія із сім’єю мешкає у Тернополі.

Буде міні-січ і криївка
Ідею перетворити хату в етно-музей 35-річна жінка виношувала давно, а торік серйозно взялася до цієї справи. У цьому її підтримали учасники Тернопільського клубу мандрівників «Слід» та фонд збереження культурної спадщини «ЗґАРДА». Відтак про свій намір вона повідомила дітковецьку громаду. «Приємно, що більшість мешканців села сприйняли мій задум позитивно і почали активно долучатися до відновлення хатини, – каже Марія. – Хтось мішок полови привезе, інші обіцяли дати для майбутнього музею старе ліжко, ковальський міх, жорна, старовині вишивані речі. Багато підтримують морально, переповідають історію життя своїх родин, які хочу увіковічнити і покласти в основу екскурсій».
Марія розповідає, що спочатку планувала створити музей, де демонструватиме старовинні сільські експонати. Згодом вирішила перетворити подвір’я сторічної хати на цілий історичний комплекс. У планах ентузіастки – за сприяння Міжнародної федерації бойового гопака в Тернополі збудувати міні-козацьку Січ, на верхівці старого ясеня облаштувати оглядовий майданчик, на подвір’ї започаткувати документальні кінопокази, реконструювати кам’яний льох, збудований ще 1898 року, і відкрити там криївку. Допомагає їй у цьому місцевий фотограф і знавець історії рідного краю Сергій Петровський. Аби туристи змогли залишитися на кілька днів, на подвір’ї Марія хоче звести невелику прибудову. Частуватиме гостей господиня фірмовим трав’яним чаєм.

Навчать і хліб пекти, і горшки ліпити
– Старий хлів маю намір перетворити у майстерню, де навчатимуть азам ковальської, гончарної та столярної справ, – ділиться планами Марія. – У минулому наше село було ремісничим. Моя родина, приміром, займалася ткацтвом. Бабуся розповідала, як вона з сестрами сіяла коноплі, тіпала їх, пряла нитки і білила полотно. На горищі хати й донині зберігся родинний ткацький верстат. У Дітківцях також працювала олійня. А ще в селі жила сліпа бабця, яка робила з соломи хлібниці.
До речі, музей має бути інтерактивний. Щоб люди, а особливо діти, не просто дивилися на експонати, а й змогли брати участь у процесі випікання хліба, шиття на старовинній машинці, ліплення горшків. До цієї справи Марія хоче долучати місцевих ентузіастів. Таким чином прагне розвивати сільський туризм. Крім того, вона розробляє туристичний маршрут у межах Дітківців і його околиць
Майже все нинішнє літо Марія Маладика разом із синами провела у Дітківцях. Вони жили у наметі на подвір’ї старої хати. За цей час разом із помічниками-волонтерами поліпили глиною внутрішні стіни будинку, а в червні з допомогою арт-майстерні «Синя пташка» розмалювали п’єц. Щодня вони невтомно працюють, доводячи до ладу хату та подвір’я. Адже 10 вересня столітня глинянка вперше за кілька десятків років прийматиме гостей. На Дітковецькому фестивалі можна буде послухати народну музику, поярмаркувати, стати учасником лицарським боїв та цікавих майстер-класів за участю талановитих майстрів із різних куточків України.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА
Фото з архіву Марії Маладики.

На фото: 
Марія Маладика з синами Максимом і Сашком.
У розмальованому п’єцу вже можна випікати хліб.

Газета “Сільський господар плюс”