Витвір мистецтв із пучка соломи робить Софія Стрикула з Тернопільщини

Вправні руки майстра можуть творити дива. Головне, дуже цього захотіти. Саме так, завдяки таланту, наполегливості і вмілим рукам майстрині із села Білокриниця Кременецького району Софії Стрикули з’являються ангелики, лебеді, коники, квіточки, кошики і капелюхи, виготовлені зі звичайного золотистого жита, пшениці, вівса та інших рослин.

Соломоплетінням жінка зайнялася порівняно недавно – кілька років тому і нині воно займає весь її вільний час. Від цього заняття майстриня отримує задоволення, спокій для душі і бажання творити далі, хоча ще не так давно не хотіла не те, що пробувати плести із соломи, а й уявляти себе у цій ролі. А намагався залучити до цього ремесла Софію Іонівну її батько, який був відомим майстром з виготовлення капелюхів. Не раз він пропонував доньці перейняти ці знання, але будучи активною і непосидючою, енергійна жінка не уявляла себе за монотонним плетінням, що вимагає терпіння і часу.
Багато років поспіль Софія Іонівна працювала і досі частково зайнята у Кременецькому лісоколеджі. Будучи викладачем цікавого предмету «Недеревні ресурси лісу», вона знає про рослини все і без природи себе не уявляє. Власне тепер, коли у неї з’явилось більше часу, жінка насолоджується природою сповна. Влітку її часто можна побачити на велосипеді, яким вона прямує на поля і пустирі. Там збирає різноманітні трави для плетіння: безсмертник, тонконіг, котячі лапки, жабник, перлівник.
– Бажання взятися за соломоплетіння у мене з’явилося два роки після того, коли помер батько, але, на жаль, вже не було кому мені показати, як це робити, – розповідає Софія Іонівна. – Доводилося вивчати все самотужки. Але гени, мабуть, беруть своє і мені це не лише добре вдається, а й дуже подобається. А за кількістю і видами виробів я вже перевершила батька. Думаю, він би радів моїм успіхам.
Першим солом’яним виробом майстрині був ангелик, якого вважає дуже дорогим. Він і досі висить в її оселі. Пізніше жінка почала плести корзинки, кошики, квіти, дзвіночки, підвіски… Дуже часто майстриня організовує майстер-класи, аби передати свої знання наступним поколінням.
– Фінансово ця робота оцінена дуже погано, – каже Софія Стрикула, – до того ж вона трудомістка, тому той, хто не має терпіння, плести вироби із соломи не буде.
Шлях перетворення звичайного пучка соломи у художній виріб надзвичайно довгий. Спочатку треба посіяти пшеницю, жито чи овес, а потім зжати серпом. Але необхідно знати, в який час найкраще заготовляти солому. Жито, наприклад, найкраще збирати, коли воно пускає колосок, тоді воно найеластичніше. Солома з цієї рослини вигідна тим, що має довгі міжвузля, на відміну від пшениці. У вівса вони ще довші. До того ж, його соломка золотиста і дуже гарно виглядає у виробах і виблискує на сонці. Прекрасним матеріалом для плетіння є також рогіз. Він має довге листя, яке не треба нарощувати. Збирати його найкраще у липні.
Заготовляти матеріали, які акуратно складають в окремі ящички і тримають на горищі, пані Софії допомагає чоловік.
– До речі, перед тим, як плести, солому слід замочити у гарячій воді, – поділилася таємницями майстриня. – Самі вироби слід виготовляти з вологого матеріалу.
Окрім зернових рослин, Софія Стрикула вирощує й квіти, якими прикрашає свої роботи. Наприклад, безсмертник і кермек, який цікавий тим, що після сушіння не втрачає кольору. Самі плетені вироби теж зберігаються довго, хоча з часом можуть трохи потемніти, але від цього вигляду не втрачають, а навпаки, наче отримують нове життя. А ще вони мають глибоке символічне значення і несуть особливу енергетику, адже виготовлені золотими руками майстра зі щирою душею і світлими думками.

Любов ТИМЧУК

Газета “Сільський господар плюс”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *