Чому близьким людям не можна сильно переживати за тих, хто перебуває в АТО?

 Хвилювання і неспокій близьких за тих, хто перебуває на Сході країни можуть їм заважати. Аби не нашкодити бійцям, є кілька основних правил спілкування з ними по телефону. Координатор і психолог обласного центру благодійного фонду «Крок назустріч»  Любов Медведь  вважає, що воїнам найбільше потрібні особливі обереги, молитви і спокій рідних.

–         Коли людина йде в небезпечну ситуацію, тривога – це нормальне явище.  Навпаки,  ненормально – не переживати. Там війна, там бої. Може щось статися. Люди хвилюються. Але хвилювання варто гасити. Бо переживання  можуть нашкодити бійцеві.  Коли людина виконує бойове завдання, перебуває в очікуванні  чи в бою, вона мусить бути мобілізована. А їй постійно телефонують. В бою людина має бути думкою там. Тому що ситуація небезпечна. І часті дзвінки,  навантаження бійця своїми проблемами можуть хіба нашкодити. Він не зможе прийти вам викопати бараболі, вирішити якісь там питання в школі з дітьми тощо. Єдине, що він зможе дати – це якусь пораду. Тому краще дочекатися, коли він телефонує сам.

–         Що саме найбільше шкодить?

–         Пряме відволікання. Коли боєць зосереджений не на бою, а на тих проблемах, які вдома, то може щось пропустити. Він може переживати складну ситуацію вдома і щось не помітити. Якийсь дзвінок в непотрібний момент може його виказати ворогу. Його можуть рознервувати по мобільному. Якщо дорослі, зрілі люди  не справляються вдома зі своїми проблемами, потрібно вміти знайти допомогу. У всякому разі з сім’ї пішов чоловік, батько чи син. Той, хто вдома виконував дуже багато функцій, заробляв гроші. І потрібно вміти знаходити ці ресурси. Досить часто жінки соромляться просити про допомогу, хоча бувають у важкому стані.  Можна звернутися за допомогою до сусідів, друзів. І люди, насправді, дуже відгукуються. Звичайно, є жорстокі,  байдужі. Але п’ять чоловік відмовить, а одна людина допоможе. Тому підтримку можна знайти. Якщо не матеріальну, то якусь частину фізичної роботи. Хтось з родини,  друзів, чи  односельчан може щось допомогти по господарству. Просто не соромтеся звертатися.

– Чому хвилювання  близької людини так впливає?

– Рідні люди, особливо люблячі зв’язані енергетично. Мама з сином, дружина з чоловіком, діти з батьком. І їм на віддалі передається страх. Передаються сльози, переживання. Але щирість, надія дуже помагають. Навіть у народній творчості, в українських  піснях йдеться, що люди вірили, молилися і дочікувалися. Варто знати і бути впевненим, що саме ваш чоловік повернеться. Віра є дуже сильним оберегом. І ще – молитва. Варто в цей час відвідувати храм. Можна зустрічатися з людьми і просто говорити. Спілкуватися з родинами таких самих бійців. Це може вас підтримувати.  Звичайно, з бійцями треба спілкуватися і розуміти, що вони у безпеці. Але потрібно усвідомлювати, що перед людиною, яка там – зовсім інші задачі. Вона змінюється. І  на вас можуть  накричати, можуть якось не так ласкаво поговорити, як завжди. Може з’ясуватися, що якась ваша побутова проблема, якою ви привикли ділитися, для нього вже не така важлива. Наприклад, у вас тече кран і ви не знаєте, що з цим робити, а він два тижні не бачив звичайної чистої води. Якась проблема, яка вам здається  важливою може спровокувати конфлікт. Тому з тим, хто перебуває в АТО, варто ділитися  позитивними речами. Не нагружати проблемами, тому що він їх вирішити просто не може. Вони можуть його хіба розстроїти або розізлити. Бо  чоловік почувається безпомічним, коли він там, захищає сім’ю, але реально допомогти не може. Навіть скопати той город, підрізати дерево, відремонтувати замок, який поламався, він не може. Варто ділитися  такими подробицями, які його підтримають. Наприклад: твій син навчився щось говорити. Чи діти закінчують школу і в них гарні оцінки.  І не потрібно  ділитися  подробицями, які можуть йому зашкодити.

Є український звичай, якщо хтось іде, дарувати обереги. Це може бути якийсь малюночок, який створила дитина. Може бути листочок з тих квітів, які разом збирали.

– Що так змінює, того, хто перебуває на війні?

–         Людина змінюється, в неї стають інші цінності. Вона перебуває в стані постійної небезпеки і тривоги. Реагує на різні звуки. На війні  фактично стає первісною людиною, в якої більше працюють інстинкти, система виживань. І вона стає більш агресивною. Це варто розуміти. Це, як жінка після пологів. Вона теж стає первісною. Нею також керують інстинкти. Мами  стають агресивнішими, бо у всьому бачать небезпеку.  Стан, у якому перебуває боєць,  легше зрозуміти молодим мамам. Жінка, в якої є дитина, дуже чутливо спить.  В неї  також весь час зосереджена увага.  І вона  може не підпустити до дитини і до себе ту людину, якій не довіряє і від якої відчуває небезпеку. Це закладеною природою для виживання. Так само  воїн стає агресивнішим, тому що ця агресивність потрібна в бою для боротьби з ворогом.  Він перебуває в складних умовах виживання. І такі речі, як соціальний статус і тому подібне –  стають менш важливими. Хоча в нас в місті, в мирному житті дуже важливо, що подумають люди, в що ти вбраний, як ти приймаєш гостей на свята  і що в тебе на столі. А там важливі прості, інстинктивні речі.

–         Саме тому буває непросто порозумітися близьким людям?

– Досить часто жінка говорить про те, що привикли говорити завжди, а відчуває, що її чоловік не розуміє або  дратується. Так само і чоловік може чекати від жінки підтримки, розуміння, а отримує якісь претензії. Варто усвідомлювати, що це є війна. Що це дуже критична, небезпечна ситуація.  І це просто треба пережити, дочекатися і зберегти. Том що жіноча любов, віра  і надія є дуже  сильним оберегом. І коли ми зуміємо трошки відволіктись від побутових речей і переключитися на ось такі люблячі емоції, це дуже допоможе. Збереже між людьми отой енергетичний зв’язок і допоможе потім знову зустрітися. По-новому налагодити стосунки. Тому що  в будь-якому разі треба розуміти, що приїде інша людина, яка туди пішла. І з чоловіком потрібно буде знайомитися заново, його пізнати, заново вибудовувати стосунки. До цього також треба бути готовим.

Наталка Петрів