Чому галицькі дівчата покидають монастирі?

Проблематична ситуація американських монахинь виявилася однією з головних тем візиту єпископів США до Ватикану. Два тижні тому папська Конгрегація Доктрини Віри рекомендувала провести реформу Конференції Жіночих Монаших Згромаджень у Сполучених Штатах, вказуючи на відступлення від учення Церкви з таких важливих питань, як аборт, евтаназія, висвячування жінок чи гомосексуалізму. Експерти вважають, що ця проблема зачіпає майже 50 тисяч монахинь. Їх спільною особливістю є емансипація та швидке старіння спільнот у зв’язку з катастрофічною відсутністю покликань.

Монашки на вулицях галицьких міст вже також стають рідкістю. На початку 90-тих, коли молоді дівчата подавалися масово в послушниці минули, й здається на завжди. Сьогодні молоді дівчата Галичини вже не відповіають на заклики численних монаших згромаджень, щоб назавжди відмовитися від  елементарних людських благ та стати “нареченими” Ісуса.

В 90-тих оках монастирські згромадження з США та Канади побачили в Галичині велике поле для набору новіціянтів. Однак спроба залучити зубожілих громадян нещасної України в райські “клітки” монастирів Північної Америки та країн ЄС потерпіли повне фіаско. Хитрі українці не відхилили можливсті скористатися нагодою покинути свою вбогу країну й перебратися в цивілізовані світи.

На перших порах перебування в монастирях та семінаріях йде на користь галичанам, оскільки там проходить акліматизація нового емігранта, він чи вона вивчає мову, систему дежавного та комунального облаштування. Нарешті – знайомиться з тамтешніми людьми.

З 18-ти “послушниць”, набраних на Прикарпаттідля греко-католицького монастиря у Філедельфії (США) залишилася тільки одна дівчина, уродженка села Войнилів Калуського району. Всі решта 17-теро успішно облаштувалися в США, більшість давно вийшла заміж і народила дітей.

Українці американського походження були в шоці, коли дівчата одна за одної після першого року новіціяту почали покидати стіни монастиря. Але ще більше були в шоці опікуни української греко-католицької семінарії у Вашінгтоні, коли галицькі хлопці, покинули стіни семінарії та подалися на заробітки. В США священики УГКЦ не можуть одружуватися, тому закінчення тамтешної семінарії та посвята в сан означають целібат та монашетсво на все життя.

До речі шок викликала не витрата значних грошей (навчання за один курс коштує від 22 тис. до 25 тис. доларів), але той факт, що хлопці, таємно втікаючи з семінарії, позалишали там свої… конспекти(!!!) Ці речі виявилися їм більше не потрібними. Американці ніяк не могли цього зрозуміти.

Не проста ситуація сьогодні складається в монаших згромадженнях в США. Три роки тому ватиканська Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого Життя і Товариств Апостольського Життя призначила для них апостольську візитацію, яка зараз відбувається.

На думку американських єпископів, що перебувають у Римі, і також відвідують цю комісію у справах монаших згромаджень, втручання Ватикану є запізнілим. “Потрібно було реагувати набагато раніше”, – сказав Архиєпископ Майкл Шихан. Водночас він визнав, що хоча багатьом монахиням не подобається втручання Ватикану, проте, саме тепер вони почали говорити з єпископами, розпочався діалог і роздуми. Можливо, це допоможе деяким з монаших згромаджень відійти від того, що вони не повинні робити”, – сказав Архиєпископ Шихан.

Однак, виглядає на те, що монахині в цивілізованих країнах вже більше не хочуть бути під владою чоловіків і виконувати їх настанови. Жінки природньо самі краще розуміються на своїх жіночих проблемах та особливостях. Схоже емансипація вже давно прорвалася за стіни монастирських будівель.

На жаль, суспільство в Галичині ще не готове до обговорення цієї проблеми у нас.У нас далі жінками- послушницями заправляють чоловіки – єпископи та настоятелі монастирських церков.

Ігор Цимбал, студент духовної семінарії, Острів