Чому у Тернополі біля церкви МП не має капітальної дзвіниці

У Тернополі існує легенда, яка досі очікує на розв’язку. Мова йде про два храми полярних християнських конфесій, що розташовані поруч на Східному” масиві, – Українську православну церкву Московського патріархату і Римо-католицький костел.

Храм УПЦ МП розпочали будувати у 1997 році, костел РКЦ – на два роки пізніше, у 1999-му.

Будівництво обох культових споруд тривало дуже довго – ціле десятиліття. Деякі тернополяни пояснюють: так довго будували не лише через брак грошей. Насправді причина в іншому, кажуть вони…

Так прийнято вважати, що хрест на куполі чи шпилі храму повинен буди найвищою точкою серед навколишніх будинків. Але ж храмів будується два! От і вирішили католики почекати, поки православні добудують свою церкву і встановлять свій купол з хрестом, щоб згодом внести зміни у свій проект. Католики хотіли, щоб саме їхній костел став найвищою точкою в окрузі.

Православні в боргу не залишилися. За їхніми канонами, особливо в Московському патріархаті, біля церкви повинна стояти дзвіниця. Але вони не поспішали з її будовою – чекали, поки католики завершать свій костел…

Йшли роки, обидві храми пофарбували, освятили та відкрили для богослужінь. Однак православні досі навіть не почали будувати капітальну дзвіницю…

Наразі перед входом у храм стоїть невелика дзвіниця, з вигляду як тимчасова. Із фінансами у Московському патріархаті ніби все гаразд. Можливо, проблема у земельній ділянці, а може щось інше. Ніхто про це відкрито не говорить. Одним словом, чи це правдива історія, чи просто легенда – невідомо…

В архітектурному плані цей куточок нового Тернополя є одним з найкрасивіших. Звичайно, тут не все ідеально, адже деякі нові споруди не зовсім вписуються в навколишній урбанізм. Але потрібно все сприймати таким, яким воно є.

Район вулиць Слівенська, Коновальця та проспекту С. Бандери – це район контрастів. Тут і типові радянські “хрущовки”, і нові житлові будинки привабливих архітектурних форм; “польський” костел з пам’ятником Папі Римському Івану Павлу ІІ, і “російська” церква з православними іконами. Мало того, що храми дуже сильно відрізняються між собою, так між ними ще й “всунули” невеликий бізнес-центр, який своїми червоно-сірими стінами вносить додаткову порцію контрасту.

Інфраструктура цього району представлена численними магазинами та закладами побутового обслуговування, ринком “Новий +”, рестораном “Арт-авеню” і кафе “Наша піца”.

Із центру міста сюди можна доїхати тролейбусами №№1, 2, 10, 11 (до 1 серпня замість №10 сюди їздитиме тролейбус №5).

Антон Марчевський, Урбаністика Тернополя