Добрі наміри на новий рік, або Як покласти під ялинку щастя?

Кордула Нуссбаум займається коучінгом і, як пояснює вона сама, є експерткою з креативного часового менеджменту та самоорганізації. В основу своєї діяльності як тренера-консультанта вона покладає таланти клієнтів, яких і надихає на нові шляхи у житті. Свої методи Нуссбаум практикує на семінарах та описує у посібниках. Кордула Нуссбаум є визнаним у Німеччині коучем. Німецька неурядова організація Stiftung Warentest, яка регулярно публікує інформацію про результати незалежного тестування споживчих товарів, їхні недоліки чи переваги, визнала її лідеркою серед сучасних експертів тайм-менеджменту.

Як і завжди наприкінці року, Кордула Нуссбаум закликає своїх клієнтів та учасників семінару до участі в онлайн-акції з оприлюднення своїх “добрих намірів” на наступний рік. У новій книжці “Це можливо!”, яка вийде друком у березні 2015 року, Нуссбаум розкриває деякі секрети та стратегії, завдяки яким можна реалізувати власні мрії, цілі, а також просто божевільні ідеї.

DW: Пані Нуссбаум, уже кілька років поспіль Ви проводите опитування щодо “добрих намірів” на наступний рік. Як впливає час на наміри людей?

Кордула Нуссбаум: Протягом багатьох років люди ставили собі за мету “швидше, вище, сильніше”, прагнули досягти більшого, зробити кар’єру. А нині я спостерігаю по-справжньому суттєві перетворення. На сьогодні у фокусі зовсім інші цінності. На перший план висуваються такі речі, як ставлення до інших людей, стосунки з ними або пошук роботи, яка насправді викликає задоволення. На семінарах я помічаю, що дедалі більше людей кажуть, мовляв, краще менше заробляти, але натомість мати більше часу для себе, друзів, а також змістовної діяльності.

Чи є відмінність між формулюванням доброго наміру з “я повинен” і “я хотів би“?

Це ключове питання. Як на мене, найкращим орієнтиром є запитання “чому?”. Якщо взяти класичну річ, як от намір кинути палити, то найчастіше люди обґрунтовують його тим, що їх ця звичка уже давно дратує, і вони просто хочуть кинути палити. Однак це не є ствердною відповіддю на запитання “чому?”. Правильно було б обґрунтувати таке рішення, скажімо, наявністю дітей, які кажуть: “Татко, від тебе тхне, я більше не цілуватиму тебе”.

Тобто я помічаю, що у класичних новорічних намірах такі визначальні аргументи відсутні. Якщо у когось немає хороших аргументів щодо якихось спортивних намірів, тоді я називаю це “метою-алібі”, для досягнення якої навряд чи стане сил і натхнення.

Як досягаються цілі, які ставляться на основі ствердного “чому?”

Наступним кроком після постановки питання “чому?” є пошук відповіді на запитання “що я можу зробити, щоб хоч трохи просунутись у цьому напрямі, діючи прагматично?”. Якщо наміри зайнятися спортом серйозні, я можу поставити собі невеличкі цілі, як-от відмову від користування ліфтом на користь сходів. Тобто ставку треба робити на ті речі, які можна безпроблемно “вмонтувати” у щоденний розклад. Я завжди рекомендую не ставити собі такі високі цілі, як-от тричі на тиждень бігати по кілька годин – якраз цей намір складно інтегрувати у щоденний порядок денний. Якщо є намір відвідувати фітнес-центр, тоді треба наперед чітко визначити, скільки годин на тиждень цьому можна приділяти, щоб наполегливо досягти своєї мети.

Як коуч Ви проводите низку семінарів, із учасниками яких Ви працюєте над досягненням їхніх цілей та бажань. Невже нам і у цьому потрібні радники? Коучінг набирає обертів?

Так і є. Ринок сьогодні перенасичений пропозиціями, також і від людей, які не мають відповідної освіти. Справжній коуч може допомогти у тому, щоб швидко і чітко побачити мету. Як коуч я дуже багато спостерігаю та ставлю запитання цілеспрямовано. От, наприклад, нещодавно одна людина мала перейняти підприємство своїх батьків, але я помітила, що це взагалі не для неї. Направду, це була неправильна мета, досягнення якої для цієї людини прагнули тільки її батьки.

А чому ми дедалі частіше звертаємось до коучів?

Я вважаю, що багато хто бере собі коуча, віддаючись певній моді. Раніше такі питання обговорювали із друзями. Коучів не було у принципі. Однак коуч – це підтримка на дуже професійному рівні. Крім того, людям доволі часто бракує орієнтирів у морі можливостей. Раніше соціальні зв’язки були міцніші – люди тримались церковної громади і напевно знали, яким шляхом іти. Сьогодні усе по-іншому, і загубитись у морі наявних можливостей дуже легко. Тож виникає сенс співпраці з професіоналом для пошуку власного життєвого фарватера.

Визначальним стимулом діяльності людини є прагнення до щастя. І для кожного з нас шлях до нього різний. Тож ми повертаємось до початку нашої розмови: найголовнішого запитання “чому?”. Що у тому, чим ти займаєшся, робить тебе по-справжньому щасливим? Так, крок за кроком, ми визначаємо ті цілі, які можна реалізувати з повною віддачею сил.

Ваша нова книга, яка вийде друком у березні наступного року, називається “Це можливо!”. У вступі Ви наголошуєте: “Цікаве щасливе життя не можна спланувати”. То що, добрі наміри – це таки бутафорія?

Ні! Однак я наголошую, що неможливо висловити чітко те, що я робитиму наступного року чи наступні три роки. Сьогодні, так би мовити, прищеплено, що цілі треба ставити, однак життя – це не сценарій і не будівельний майданчик. Добрі наміри на кшталт “що мене запалює, що для мене важливо” тільки виводять на певний шлях. Однак на самому шляху ти завжди повинен залишатись відкритим для нових шансів та можливостей, які виникають. Треба завжди дивитись, куди вони можуть завести. Коли я крокую у правильному напрямку, якщо я пливу у правильному океані, то абсолютно байдуже, на який острів я натраплю, поки сам шлях є правильним. Добрі наміри нам потрібні для того, щоб бути у змозі йти взагалі.