У селі під Тернополем чоловік розстріляв сусіда

Днями Апеляційний суд Тернопільської області лишив у силі вирок – 12 з половиною років позбавлення волі – вже немолодому чоловікові. На схилі років замість того, щоб бавити онуків, він ледь не впритул застрелив односельця, залишивши сиротою маленьку дитину.

…Вже почало сутеніти, коли 56-річний Богдан П. надумався перенести стару гвинтівку у стару хату, успадковану нещодавно. Отак просто тримаючи гладкоствольну мисливську гвинтівку в руках, та другу, вже зачохлену пневматичну, закинувши собі на плече, йшов селом, лякаючи сусідських псів та не звертаючи уваги на незадоволені репліки зустрічних. Більше того, навмисно зайшов у крамницю, демонстративно пройшовся, помітно похитуючись, між полиць.

«Я вас попрошу зі зброєю не заходити», – рішуче звернулася власниця магазину і вийшла з-за прилавка.

П. похмуро вийшов надвір. Усі події розгортались у с. Великі Бірки, що неподалік Тернополя, наприкінці квітня 2012 року, розповів старший помічник прокурора Тернопільської області Олександр Семенець.

«Бодьку, що це ти вночі надумався зі зброєю селом гуляти?» – зробив зауваження сусід, його тезка, батько маленького хлопчини.

«Молодий ще мене вчити», – зло огризнувся той.

«А ну віддай рушницю», – Богдан-молодший рішуче взявся за ствол мисливської рушниці та хотів відібрати її у чоловіка. Той потягнув на себе. Суперник рішуче смикнув на себе, вирвав зброю з рук і вдарив нею об коліно, а потім ще й прикладом об дерев’яну колоду та кинув на землю.

«Та я тобі…» – зайшовся матюками місцевий дебошир.

Молодший суперник не стримався і пару разів вдарив того кулаком по обличчю, роз’юшив ніс, розбив брову.

Хоча П. вважав себе справжнім мисливцем, вже майже 10 років полював на дичину, мав дозвіл на зброю, та, побачивши власну кров, що капала з розбитого носа на сорочку, злякався і повернув до старої хати. Його кривдник трохи постояв, спостерігаючи за ним, а потім, не поспішаючи, пішов навздогін. Тим часом старший чоловік підійшов до власного подвір’я, прикриваючи собою гвинтівку, зарядив її двома патронами та повернувся назустріч сусідові:

«Зараз я тебе навчу, як зі мною поводитись! – крикнув кривднику в обличчя і майже одночасно почувся постріл. – Я зараз ще тобі добавлю», – і другий.

«Богдан-молодший ще зробив пару кроків і впав, спробував піднятись і знову впав, уже остаточно, – пригадувала у суді власниця крамниці пані Лариса П. – Коли Богдан піднявся вдруге, я побачила, що в нього всі груди в крові, й закричала: «Викличте «швидку»!».

Вбивця сховався за паркан і спостерігав, як до закривавленої жертви збігаються сусіди. Хтось із чоловіків обережно його підняв і поніс до траси. Зупинили автомобіль, пораненого поклали в салон, сусід сів поруч, і машина поїхала в бік Тернополя. Однак потерпілий помер дорогою до лікарні від масивною кровотечі та втрати крові. Обидві рани були смертельними.

Міліціонери відразу заарештували вбивцю. Той не відмовлявся: так, вбив, але цього не хотів, просто через переляк перевищив міри обережності. Тим не менше, його одразу звинуватили у вбивстві. Адже Богдан-старший вистрелив не один раз, а перезарядив і зробив другий, так би мовити, «контрольний» постріл. До того ж жителі села відкрито відгукуються про вбивцю як про пияка і галабурдника, мовляв,  постійно чіплявся до людей, міг образити і навіть вдарити.

Натомість рідні намагались виправдати, казали: довгі роки пропрацював водієм автобуса, а тут лишився  без роботи, почав випивати. Та коли збирався на полювання чи рибалку, алкоголю в рот не брав. Та ось того жахливого вечора хильнув чарку-другу.

«Тверезим він би такого не зробив ніколи, – визнає давній знайомий звинуваченого Микола Д. – Та й ніхто не зробив би. Бо ж справді, вбив людину за дурницю. Я не був свідком, але село сильно сколихнула ця подія. Кажуть, чоловік, перед тим як взятися за бойову рушницю, ходив селищем із пневматичною. Люди робили йому зауваження, бо ж п’яний зі зброєю – це не жарти, та він не зважав. Тоді Богдан Ц. забрав у нього пневматичну рушницю. Під час шарпанини вона зламалася. Богдан-старший пішов додому і повернувся з іншою рушницею. Уже бойовою».

А от про вбитого у селищі згадують з теплотою: як підприємець, мав невелику майстерню, ремонтував автомобілі, та й взагалі був майстром на всі руки.

Зваживши на всі обставини справи, судова колегія апеляційного суду лишила вирок без змін. До речі, вироком убивцю також зобов’язано виплатити родині потерпілого 100 тис. грн. моральної шкоди.

Валерія Нечаєва, Номер один