Історії кохання відомих тернополян

 

Дві жінки одного життя

Засновник міста Тернополя Ян-Амор Тарновський за своє життя встиг одружитися двічі. Перша його дружина — Барбара Тенчинська була донькою руського воєводи і старости Миколая Тенчинського. З нею народили сина, якого назвали, як і батька, Яном. Коли хлопець виріс став секретарем короля,проборщем краківським. По смерті дружини, пробувши тривалий час удівцем, Ян-Амор-старший одружився із Софією з роду Шидловецьких. Їхній шлюб тривав два десятиліття. З цією шляхетною панею Ян Тарновський мав чимало дітей. Зокрема їхня донька, названа на честь матері, Софія видалася за князя Василя Острозького (c) зі слів Станіслава Оріховського.

Розбиті Соломією серця

«Як жінка Соломія Крушельницька була незвичайно красивою, елегантною, з вишуканими манерами і разом з тим дуже простою, щирою, сердечною, доброзичливою. Вона однаково ставилася до людей будь-якого соціального стану, чим викликала до себе прихильність, повагу і симпатії всіх,хто її оточував» — Негріта де П’яцціні, музикознавець.

Соломія Крушельницька мала багато прихильників. Коли вона була ще зовсім юною, семінарист Зенон Гудковський, який приходив у гості до її батька-священика уподобав собі Соломію, поговорив з її батьком і навіть заслав сватів. Уже була визначена дата весілля, розіслані запрошення, але не було бажання нареченої іти заміж. На щирі вмовляння своєї доньки Амвросій Крушельницький зробив те, що не прийнято було робити, — розірвав заручини.

Підбивав клинці до Соломії і відомий адвокат, політичний та громадський діяч Теофіл Окуневський. Він походив з галицької родини. Теофіл часто супроводжував Соломію, бо, мовляв, не личило молодій дівчині ходити вулицями самій. Теофіл теж просив руки Соломії у її батька. Однак і ці стосунки не переросли в шлюб.

Не вийшло пари і з Окуневським. Родичі Крушельницької писали, що «він був готовий взяти Соломію за жінку після того, як вона сама побувала по світах», що теж для порядної дівчини у той час було не припустимо.

Свідки того часу стверджують, що в видатну співачку із Тернопілля був закоханий адвокат Микола Шухевич, який походив з того роду, що і генерал Чупринка. Чоловік спеціально поїхав за нею до Італії, аби запропонувати руку і серце, а отримавши відмову, він (за спогадами) лише поцілував розпущене волосся Соломії і без зайвого слова повернувся додому.

Потім у житті Соломії з’явився письменник Василь Стефаник. Між ними зав’язалася ніжна дружба, вони залишилися приятелями.

В черзі за розбитим Соломією серцем стояв і Йосип Білинський. Це був вродливий і заможний чоловік – служив особистим аптекарем єгипетського короля. Усе життя він кохав Соломію Крушельницьку і не одружився. Вони мали зустрітися ще в дитинстві, адже виросли у сусідніх селах на Тернопільщині, їхні батьки були священиками. Чи, якби доля вділила їм бодай крихту щастя, могли зустрітися у Львові, але 12 листопада 1896 року в Трієсті вони зустрілися вперше. З тих пір щороку 12 листопада співачка отримувала від Йосипа коштовні подарунки.

Проте, нікому з галицької когорти залицяльників не вдалося заполонити серце Соломії. Це зумів зробити італійський адвокат Чезаре Річчоні, з яким видатна українка познайомилася у перших роках ХХ століття у його рідному містечку Віареджо, де згодом Річчоні двічі обирався мером. (с) згідно з дослідженням Роксани Тимків.

Чоловік змусив світ кохати його дружину

На два роки молодша від Соломії Крушельницької Пепі Літман народилася у 1874 році в Тернополі, але в рідному місті про цю славетну мандрівну співачку й талановиту, епатажну акторку майже нічого не знають. А колись її називали “жінкою в штанях”, яка нехтувала тогочасним принципом “жінка повинна”. Пепі Літман зростала у бідній сім’ї. У молодості вона була покоївкою в будинку батьків майбутнього актора Макса Бадина, який знімався в американських фільмах про євреїв. Володіючи прекрасним голосом, тернополянку заманили до себе співаки з м. Броди – “Бродівські Співаки” або Broder Singers. Вона виступала з ними в барах, а згодом й мігрувала з ними по Галичині та Румунії. Це тривало доки Пепі не познайомили з диригентом Янкелем Літманом, за якого вона вийшла заміж. Весілля відбулося в Чернівцях. Саме чоловік ретельно взявся за вдосконалення вокальних можливостей Пепі, й використав їх так, щоб “закохати аудиторію”. Через деякий час її ім’я набуло неабиякої слави. 

Знаменитий український політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН, народжений у Тернополі Ярослав Стецько одружився із майже тезкою Ярославою (від народження Ганною) у 1946 році, коли їй було 24 р., а йому 32р. Ярослав у 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен, у бункері «Целленбау». Після звільнення, утікши з-під нагляду гестапо, перейшов у нелегальне становище. У німецькій кав’ярні, що пропахла кавою Ярослав очікував свого нового референта «Муху». «Ним» виявилася вона – 24-річна вчителька з Тернопільщини Ганна Музика. Вона теж обожнювала каву; заливала чорним плином самоту. Він говорив, а вона нічого не чула, голова йшла обертом і дівча вирішило: «Мій! Нікому не віддам!» І не віддала, ходила всюди за ним, навіть до перукарні. Потім на території Чехії в дорозі до американської окупаційної зони Ярослав був тяжко поранений більшовиками, потрапив у їхній шпиталь. Ганна так організувала викрадення Стецька з-під арешту, що коли Ярослав її побачив, у нього вирвалося: «Слава!». То була оцінка її здібностей, а стала її новим іменем. Незабаром до нового імені додалося нове прізвище – Слава Стецько. Подружжя оселилося в Мюнхені, але громадянства не приймали. Все життя вони присвятили боротьбі за Україну, готували нам інтелектуальну зброю (с) джерело.

Довідка: Ярослав Семенович Стецько – український політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН. З 1941 року – перший заступник провідника ОУН-Б Степана Бандери. У 1942–1944 роках перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

Ярослава Йосипівна Стецько – українська політична діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів (АБН). Дружина Ярослава Стецька. Голова ОУН-Б (1991—2001). Перший лідер партії Конгрес Український Націоналістів (КУН). Депутат Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань.